«Полісся» (Житомир) — «Верес» (Рівне) — 1:1 (1:10)
Чемпіонат України. 22 тур. 5 квітня. Житомир. Стадіон «Полісся». 2500 глядачів.
«Полісся»: Волинець, Сарапій, Чоботенко, Бабенко, Гуцуляк, Емерллаху (Федор 62), Михайличенко, Андрієвський (Брагару 62), Майсурадзе, Назаренко (Лєднєв 92), Краснопір (Гайдучик 62).
«Верес»: Горох, Стамуліс, Ціпот, Гончаренко, Сміян, Харатін, Кльоц (Фабрісіо 78), Веслі (Гільєрме 66; Протасевич 92), Бойко, Шарай, Ндукве (Стень 66).
Голи: Андрієвський 35, Шарай 45.
Після чотирьох поспіль матчів «Вереса» без забитих м’ячів мало хто сподівався на вдалий виступ команди в Житомирі, де місцева команда декларує найвищі завдання і періодично показує футбол досить високого рівня. На користь рівнян була хіба що статистика зустрічей між цими командами, яка включає розгром амбітних житомирян у Рівному з рахунком 5:1. Також було цікаво, чи зіграє проти своєї колишньої команди Гайдучик, який восени забивав досить багато, але навесні втратив місце у стартовому складі «Полісся».
Слід зазначити, що тренер «Вереса» нарешті дослухався до здорового глузду і не поставив у склад жодного із зимових новачків, які вже встигли «допомогти» команді опуститися до зони вильоту. Повернення у півзахист Кльоца надало грі команди надійності, без якої сподіватися на позитивний результат не доводилось. Господарі почали гру активно і могли забивати. Але або не влучали у ворота, або влучали у воротаря рівнян Гороха. Але все одно залишалося враження, що гол у ворота «Вереса» є лише справою часу. Занадто вже невпевнено атакувала команда гостей. Так воно і вийшло. Після чергової подачі Гуцуляка м’яч влучив у Стамуліса, від якого відскочив просто на ногу Андрієвському, якому залишилось не схибити з двох метрів у порожні ворота.
Пропущений гол ніби зняв з гравців «Вереса» хвилювання і невпевненість, якими відзначалась гра команди у перші півгодини матчу. Господарі теж не дуже напружувались, вирішивши, що справу зроблено і перемога нікуди не подінеться. Як наслідок, на останніх секундах першого тайму Шараю дозволили пробити зі зручної позиції. Удар вийшов із тих, що не беруться.
А потім була друга половина гри, в якій житомиряни мали щонайменше чотири моменти, аби забити, але Горох завжди був на шляху м’яча. Збоку могло здатися, що м’яч випадково влучав у воротаря рівнян. Насправді ж це було проявом високої майстерності голкіпера, яка полягає насамперед у вірному виборі позиції. Гості могли навіть виграти, якби Гільєрме, якого вивели на ворота, не забарився з ударом. Це ж саме зробив перед цим Веслі, який досі не може забити хоча б один м’яч у чемпіонаті України. Уболівальникам з Рівного довелося понервувати в останні хвилини, коли на поле вийшов Фабрісіо, але все обійшлося. Виходить, чим менше на полі бразильців, тим краще грає команда. Шкода, що розуміння цього приходить до тренера «Вереса» лише тепер, коли втрачено так багато. Ну, і не можна не згадати про форвардів — ані Ндукве, ані Стень, який його замінив, не створили біля воріт суперників нічого небезпечного.
Який висновок? Важливе не стільки здобуте у Житомирі очко, скільки розуміння реальності. Яке, як виглядає, поступово повертається до тренерського штабу «народного клубу». Чи так це насправді — побачимо напередодні Великодня, коли «Верес» зіграє вдома проти «Оболоні». Хотілося б, щоб уболівальники йшли після гри на службу Божу із добрим настроєм!
Микола НЕСЕНЮК.
