Вибіркова «санітарія»

Не вважайте це за блюзнірство, але за майже п’ять років ворожого вторгнення кількість знищених владою приватних торгових точок очевидно перевищує кількість торговельних закладів, розбомблених ворогом. Ніхто не проти наведення порядку в роздрібній торгівлі та громадському харчуванні. Але чому саме зараз? Чому кіоски з кавою, кебабами, пивом та іншим дріб’язком почали заважати владі саме тепер? Вони що, не дають належним чином захищати наші міста від ворожих обстрілів? Це ще можна було би зрозуміти, якби оця дріб’язкова торгівля була оголошена поза законом раз і назавжди. Але одні ларки зносять, а інші стоять собі ніби нічого не трапилось. Або не так — на місці, де був кіоск з овочами та городиною, тепер цим самим торгують просто із землі чи з асфальту. І в цьому всі міста України схожі одне на одне подібно до щасливих родин із ворожих романів Льва Толстого. У Києві, в підземному переході під Майданом Незалежності, знесли практично всі кіоски, які облаштувалися там за десятиліття незалежності та ринкової економіки. І тепер замість жвавої торгівлі там суцільні бруд та сирість із кутками, де влаштовуються на ночівлю, і не лише на ночівлю, столичні безхатченки. І торговці квітами, після того як їхні кіоски знесли, так само торгують на руїнах знесених кіосків. Те ж саме у Рівному, де процес знесення «незаконних» ларків позбавлений жодної логіки. Так, пункти приготування шаурми біля центрального універмагу знесли після рішення суду, який визнав їх незаконними. А якби не визнав? Ми ж знаємо, що наш суд може тривати десятиліттями, а може, й більше. Але це знатимуть вже наші нащадки. А поки що антисанітарний кіоск може стояти вічно? І хто тоді буде відповідати за потенційне отруєння тисяч любителів кебабів? Насправді все це не має жодного стосунку ані до законності, ані до санітарних норм. І всі, кому треба (і кому не треба теж), це добре розуміють. Ідеться про розподіл та перерозподіл земельних ділянок, для чого в одному випадку слід визнати їхнє встановлення незаконним, в інших — антисанітарним, в інших — пожежонебезпечним, в інших — аморальним, в інших — таким, що ображає чиїсь національні чи релігійні почуття. І так до безкінечності. У підсумку проблеми мають і самі торговці, яким слід шукати нові місця для кіосків та витрачатися на їхнє облаштування, і їхні клієнти, які мусять шукати інше місце, щоб купити хотдог чи випити кави. Ну і заплатити трохи дорожче — ми ж розуміємо, що відповідність закону та санітарним нормам чогось таки коштує. І комусь…