Гадаю, що вже всі охочі висловилися з приводу скандалу навколо «файлів Епштейна». Чому не хайпанути на темі, що опинилась на певний час у центрі уваги світового співтовариства і світових засобів масової інформації? Я у цих справах нічого не тямлю, тому і мовчав.
Навіть звільнення забутого вже усіма Михайла Поплавського з посади ректора інституту культури мене якось не зачепило. Зрозуміло, що людині сказали про ймовірну наявність деяких файлів щодо його минулої діяльності. Тож краще піти з посади, аби не мати непотрібних клопотів. Що тут такого? Усі все розуміють.
А я вмію хіба що задавати невчасні й незручні запитання. Наприклад, таке: Що там у нас з «анал-табу»? Зі скандалом навколо нардепа від «Слуги народу», якого у далекому вже 2019 році застукали під час замовлення інтимних послуг прямо із залу засідань Верховної Ради?
Відповідь проста — нічого! У тому, що буде саме так, не було жодних сумнівів ще тоді — інституту репутації у нас вже давно не існує. Інакше Богдан Яременко, який цікавився аналом на робочому місці у залі парламенту, вже давно би зник з горизонту, склавши мандат, аби не ганьбити честь партії всенародно обраного президента. Чи з власної волі (не витримав ганьби), чи після пропозиції, від якої не можна відмовитися. Але цього не сталося. Богдан Яременко і досі засідає, голосує і навіть інколи щось там публікує. І при цьому вдає, що не розуміє того, що при згадці про нього всі думають не про постанови, ініціативи і голосування, а про той самий «анал-табу». І не засуджують його, а заздрять! А також дякують, що завдяки йому дізнались, що таке «анал».
То які там після цього «файли Епштейна?» Не маю жодного сумніву, що коли щось подібне покажуть про наших можновладців і знаменитостей, це ні на що не вплине. Тому й не пишу про це нічого.
