Вдумайтесь: вісім виконавців Євгена Самусенка стали лауреатами престижних українських і міжнародних конкурсів. Імена Івана Кушніра, Андрія Старченка, Василя Владики, Тараса Пастушка викликають захоплення у будь-якого музиканта. А це лише його учні. Сам п. Євген не без гумору зауважує: «Серед моїх титулів вже є «Майстер Спорту» і «Чемпіон Миру». Понад 20 років грав у цих, колись престижних, ресторанах міста. Тоді престиж закладу тримався на музикантах. А в «Спорті» і «Мирі» грали тільки професіонали. Нічого не вдієш. Таке життя. Паралельно з викладанням у вищому навчальному закладі, щоб вижити, йдуть у нас на підробітки. Такий час. Сьогодні, аби послухати Самусенка, музичні гурмани їдуть у «Хвилинку», що у Верхові. Тамтешній господар добре знає складові успіху. Воно й не дивно, відвідувачі концертів і ресторанів рідко зустрічаються. А відвідати виступи «маестро» в залах Австрії, Німеччини, Чехії і Польщі навіть українському брату ще не по кишені. До речі, поки готувалась ця публікація, рівенські джазисти повернулися з престижного міжнародного фестивалю «Гайда», і знову з тріумфом. «Гайда» з перекладу з латвійської — «зірка». А зірки загоряються, на жаль, на чужому небі.
Знаєте, що важливо для талановитої людини? Не зірватись і не відійти. В Євгена Самусенка, як і в кожного, таке було. Уявіть, після закінчення Рівенського училища, Львівської консерваторії, сольної кар’єри у Львівському оперному театрі й дванадцятирічного викладання в інституті він на три роки кидає інструмент і стає фотографом — публікується в «Советском спорте» та журналі «За рулём». Хоча і зараз уболівальники спідвею бачать красеня-бороданя з фотоапаратом на кожному змаганні — але перемогла Музика. У духовиків до неї ставлення якесь особливе. Тільки тут Дух і Міць породжують Ніжність. А ніжності не зрадиш.
Викладач-методист у формі. Щороку готується концерт класу Євгена Самусенка: «Чуєте Клас Самусенка». Не випадково до цього часу підтримуються дружні й методичні зв’язки з професорами Мюльбергом, Шапочніковою, Носовим. Як світле згадуються стажування в музичній академії імені Гнесіних. Треба тримати Клас.
Скільки не чекай успіху, сам не прийде. Потрібно працювати. І обов’язково не хворіти на «зіркову хворобу» — додає Євген. Подумалось, це для кого така пересторога? Рівенським музикантам такий діагноз рідко допомагає. Після першого успіху зазвичай заносить. Згодом зрозумів. Тетяна Самусенка, його донька — нещодавно повернулася лауреатом II Міжнародного мистецького конкурсу «Срібний Дзвін», що відбувався в Ужгороді. Шістнадцятирічна рівнянка підтримала клас свого батька і посіла друге місце серед двадцятки обдарованих дітей України. А може, це «маестро» говорив для онуки Анечки, яка незабаром на висоту саксофона виросте, а там хто його знає, адже все тимчасове — лиш музика вічна.
