Інтернат не замінить сім'ю

Про цю проблему йшлося під час семінару, присвяченого проблемі перебування дітей в інтернатах, який проводився в рамках кампанії “Відкриваємо двері дітям”. Ця кампанія впроваджується в 12 країнах Європи і спрямована на повну відмову від інтернатів з переходом до системи виховання дітей у сімейному середовищі. На європейському рівні кампанію проводять міжнародна організація “Надія і житло для дітей” та мережа неурядових організацій європейських країн Eurochild.
Керівник проектів з деінституціалізації благодійної організації “Надія і житло для дітей” Надія Татарчук говорить, що для перетворення України в розвинуту європейську державу важливо, щоб вона була спрямована на зміцнення сім’ї:
— Місія нашої організації — бути каталізатором викорінення інституційного догляду. Ми хочемо звернути увагу на те, що в інституційних закладах, де виховуються діти, вони перебувають у повній ізоляції, не мають достатньо контролю над власним життям і рішеннями. Інтереси установи переважають над індивідуальними потребами дітей.
Надія Татарчук звертає увагу: кожна дитина потребує значно більше, ніж просто умов, прийнятних для життя. Того, що її вчасно годують та одягають, замало для розвитку особистості.
— Багато років тому почалося дослідження проблем, які виникають у зв’язку з вихованням в інтернатних закладах. Коли з дитиною працює велика кількість персоналу, коли вона не має можливості для особистого простору — все це впливає і завдає дитині непоправної шкоди. Наші діти в інтернатах мають слабше здоров’я, відстають у розвитку, непристосовані до життя. Особливо згубно впливають інституційні заклади на дітей від народження до 3 років. В нашій державі дуже мало говорять про те, що інтернати — це тотальне порушення прав дитини. Мало хто знає, що відбувається в інтернатах. Мало хто пише про цю проблему, — наголосила Надія Татарчук.
Крім цього, на існування системи інтернатів в Україні щороку виділяють значні кошти — 5,7 мільярда гривень. Але це далеко не весь обсяг фінансування, адже ніхто не обліковує спонсорської та матеріальної допомоги.
Ще 2006 року ГО “Надія і житло для дітей” почала впроваджувати перший проект зі зміни інституційної форми виховання на модель сімейно орієнтованих послуг. Це відбулося у Макарівському районі Київської області. Там на базі інтернату створили центр соціальної підтримки дітей і сімей. За два роки жодна дитина не потрапила в цьому районі до інтернатних закладів. Наступним кроком комплексного реформування став проект у Дніпропетровському районі Дніпропетровській області. Спільно з Фондом Рината Ахметова вдалося реформувати заклад, надавати сім’ям та дітям необхідну підтримку.
Змінити цю ситуацію можна, якщо на загальнодержавному рівні буде запроваджено деінституціалізацію, що передбачає відмову від виховання дітей в інтернатах та інших подібних закладах, сприятиме поверненню малюків у сім’ї та допомагатиме родинам, аби ті не відмовлялися від своїх дітей. А для цього насамперед потрібні зміна громадської думки та політична воля.