Ми не голуби!

Вас ніколи не називали птицею? Орлом, наприклад, ластівкою, куркою чи індиком? Певно, що називали. І пестливо: «Горобчику ти мій!» і не дуже: «Дивитись треба, вороно!». Традиція іменувати один одного назвами птахів, тварин, комах, риб та інших існує в народі споконвіку і увічнена у прізвищах від Козлова до Сороки. Офіційно ж, або публічно, називати людей тваринами чи птахами досі вважалося непристойним. Варто було колишньому прем’єр-міністру Януковичу промовити публічно слово «козли», як його політичні опоненти побудували на цьому слові чи не дев’яносто відсотків виборчої компанії. Про те, що «ми не козли» навіть пісні поскладали і на міжнародні конкурси з ними подалися. Хоча кричати голосно про те, що ти не козел, досі у вітчизняній традиції якось прийнято не було. Спишемо це на сучасну урбанізацію, глобалізацію та політизацію і послухаємо нового главу держави, котрий так переконливо доводив у жовтні-грудні минулого року, що він «не козел». Спілкуючись з виборцями у прямому ефірі, Віктор Ющенко дозволив собі звернутися до одного із глядачів, назвавши його «голубом». Не знаю, може в устах президента це мало б звучати як комплімент. Як кому подобається. Щодо норм пристойності, до глава держави не мав би у нормальній країні обзивати своїх підлеглих тваринами чи птахами. Це принизливо і непристойно. Уявіть, що телеглядач звернувся б до Ющенка, сказавши: «Песику ти мій!». Не уявляєте, бо є або мав би бути певний етикет у спілкуванні народу із владою. Етикету такого і хоч якої пристойності у нас, на жаль, немає і не може бути. І винуваті в цьому не президенти і прем’єри, а всі ми. Бо хто ж, як не ми, улесливо, в порушення всіх норм граматики і здорового глузду почали писати слово «президент» з великої літери. Скільки вже сварився з коректорами та редакторами, скільки доводив, що слід або всіх президентів писати з великої, або всіх з малої, інакше підлабузниками ми виглядаємо, не гідними поваги. Не слухають. Аби чого не вийшло. Тим часом, призначений в нашу область Ющенком «голуб» вже почав клювати там, де жирніше, під акомпанемент лестощів вчорашніх ніби супротивників. І дивуватися цьому не варто. Народ, який вперто не бажає, щоб до нього звертались словом «пан», таких «голубів» на свою голову якраз і заслуговує. Не хочеш бути паном, будеш холопом, козлом, голубом. Стоятимеш у чергах, даватимеш хабарі, підлещуючись до чергової влади. А той, хто хвалить владу, як правило, бреше подібно самі знаєте до кого. Попереджаю, я вас ніяк не називав, панове читачі!