Рівенською «Совою» керує полковник Ігор Запорожченко, міліціонер з понад 20-річним стажем оперативної роботи, а нині — пенсіонер МВС. Повернувся п.Запорожченко не сам, а з досвідченими колегами — Миколою Орликом та Леонідом Малецьким. На столі полковника Запорожченка зараз лежать томи старих нерозкритих справ. Серед них — справа про вбивство директора продринку Володимира Новосада, про розстріл Сергія Стадницького, відомого у Рівному під прізвиськом Тернопільський, про загибель дівчинки з Дубровицького району Оленки Білотіл, яка йшла в школу, дорогою зникла, а опісля її знайшли вбитою.
— Саме ці справи для вас є першочерговими, їм ви маєте намір приділити найбільше уваги?
— Нам однаково важливо розкрити всі справи, які потрапили до нас у спецпідрозділ. Маємо знайти та дати відповіді на ті запитання, які досі залишались без відповіді. Приміром, кому була вигідною на той час смерть директора ринку, нас цікавить і виконавець, і замовник, і чи є взаємозв’язок між розстрілом Стадницького та низкою аналогічних злочинів, скоєних на той час в Україні, і кому знадобилось відбирати життя в маленької дівчинки, яка поспішала в школу, і хто вбивав у Рівному на вулицях жінок.
— Стосовно загибелі Стадницького, то ходили чутки, що на його похороні був Віктор Янукович…
— У нас є відеозйомка похорону Стадницького, вона зберігається в архіві. На тій плівці, яку, зізнаюсь, я також переглядав, Януковича не було.
— Коли вже старі справи «реанімовано», то якщо не секрет, які подальші дії «Сови»?
— Спільно з прокуратурою ми провели кілька нарад. Вже призначено комплекс оперативно-слідчих заходів, будуть викликані на допити ті, хто проходив свідками по цих справах. Розпочинаємо проведення очних ставок і навіть обшуків. До речі, досі міліції не вдалося встановити особи кількох загиблих людей. Я переконаний, що якби ми знали їхні прізвища, це б допомогло знайти убивць. Приміром, у січні 1999 року неподалік дороги Київ-Варшава в Сарненському районі знайшли голого покійника — чоловіка віком приблизно 25 років, на його тілі атлетичної будови були колото-різані рани. Дещо пізніше знайшли одяг вбитого і годинник, який показував європейський час. На лівій руці загиблого було кольорове татуювання. Не виключено, що він повертався з-за кордону і дорогою його вбили. Убивця доклав усіх зусиль, аби жертва залишалась невпізнаною. І ми сподіваємось на те, що з допомогою засобів масової інформації особу загиблого буде встановлено, а значить — і розкрито таємницю його загибелі.
— Куди ж звертатись людям, які мають інформацію про старі злочини та з якихось причин досі її тримали в таємниці?
— Телефон «Сови» — 29-26-39, кожне повідомлення буде нами ретельно проаналізоване, анонімність ми гарантуємо.
