У Луцьку не стало 5-річної лучанки Вікторії Смаль. Її батьки не могли вдома збити температуру дитині і викликали швидку. Проте в медичному закладі їй не змогли врятувати життя. Дитина вмирала в батьків на очах від двосторонньої пневмонії, ховали її в пакеті.
Батько дівчинки Сергій Смаль журналістам телеканалу «Аверс» пригадав, що перші симптоми у доньки виникли у четвер, 11 червня. Надвечір у дитини піднялась температура, але її вдалося збити. Наступного дня, у п’ятницю, температура трималася у межах 37-38 градусів. Батьки намагалися її збити, проте вже за годину температура поверталась, а увечері досягла майже 39 градусів.
«Ми не вперше збивали температуру. Вміємо її збивати. Думали, можливо, донька перегрілася на сонці», – сказав батько Вікторії.
Протягом наступного ранку, у суботу, температура піднялася до 40 градусів, тому батьки викликали швидку.
«Швидка приїхала швидко. Легені не прослухалися. Донька почала казати, що в неї болить животик. Звичайно, дуже горіла», – пригадала мама дівчинки Тетяна.
Дитину госпіталізували з температурою і болем у животі
Згодом дитину госпіталізували в одиничну палату інфекційної лікарні з болями у животі та високою температурою. Оскільки температура в дівчинки була високою, їй одразу поставили підозру на коронавірус.
«Перша ознака COVID-19 – висока температура. Відповідно, при поступленні хворого з високою температурою автоматично ставиться підозра на коронавірус. Далі – діагностика. Ми простежували такі симптоми в доньки, як втома, відмова від їжі, болі в животі», – сказав Сергій Смаль.
Дружина, своєю чергою, пригадала, що спершу дитині у зв’язку з високою температурою вкололи антибіотик, а також взяли зразки біологічних матеріалів на аналізи. Оскільки температура не спала, потім дали анальгін із димедролом.
«Лікарі тягли час»
«У дитини наростав біль у животі. Я кличу кожного лікаря. Перша чергова лікарка, яка нас приймала, працювала до вечора, уночі був другий лікар, на наступний день – третій, іншої ночі – четверта лікарка. Тобто до понеділка змінилися чотири лікарі. Я кликала кожного з них, казала: подивіться доньку, в неї болить живіт. Вони відмахувалися, казали: це високий ацетон. Хоча показник ацетону по аналізу сечі в неї не був критичний. Я кажу: тож подивіться, в неї вже сеча жовто-коричневого відтінку. Це вже печінка страждала. Потім вона вже не могла ходити в туалет, адже сечі вироблялося мало. Я кажу: може, катетер поставити, адже видно, що нирки страждають. Фактично лікарі протягнули час», – розповіла матір дівчинки.
Біль у Вікторії постійно наростав, однак на це, за словами батьків, ніхто не звертав увагу: мовляв, якби це був хірургічний випадок, то дитина кричала б криком.
«А вона в нас дуже терпляча. Вона, дійсно, довго терпіла, поки біль не став таким, що вона почала вити, стискувати зуби і кулаки. Вона всі ці дні – і вдень, і вночі – металася по тому ліжечку. Вона не спала ні хвилини. Могла тільки трошки закотити очі в той час, коли я їй масажувала живіт – так доньці ставало трішки легше», – зазначила Тетяна Смаль.
Із її слів, лікарі збивали дівчинці температуру, пізніше дали ще анальгін, димедрол і новокаїн, аби зменшити біль, однак це не допомогло. Не рятували від болю Вікторію і таблетки ношпи, які давала мама. Згодом уже лікарі кололи дівчинці ношпу, але нічого не рятувало ситуацію.
Четверта лікарка, за словами мами, яка заступила на роботу в неділю ввечері, нарешті повідомила батькам результати аналізів.
«Легені мов у снігу»
Батько пригадав, що УЗД, яке зробили дівчинці аж у понеділок, нічого не показало.
«Приїхав хірург із дитячої лікарні, який оглянув доньці живіт, а потім простукав їй по хребцях. Вона почала вигинатися. Хірург каже: робіть рентген і так, щоб ще кишківник було видно», – розповіла мама.
Тато п’ятирічної Вікторії наголосив, що рентген показав, що легені були дуже сильно уражені, «мов у снігу».
«Спершу викликали реаніматолога, який сказав, що поки не бачить сенсу переводити доньку в реанімацію. Уже в обід, після того, як лікарка перевірила пульс дитині, почали готувати реанімацію. Із того часу, з четвертої години дня понеділка, донька перебувала в реанімації в кисневій масці», – зазначили батьки.
До вечора дитина була вже в критичному стані. Сатурація (рівень кисню в крові) впав до показника 41, тому дівчинку з понеділка на вівторок, на вимогу батьків, підключили до системи ШВЛ.
«Вона задихалася на моїх очах»
«Я кричала: допоможіть дитині! У неї були вже жовті пальчики і сині нігті. Вона задихалася на моїх очах. І вже тоді вони (медичні працівники) почали рухатися і ставити той ШВЛ. Нас вигнали. Сказали: моліться, шанси мінімальні. І у вівторок о 16.11 нам подзвонив лікар і сказала: ваша Віка померла, зупинилося серце, серце зупинялося два рази, перший раз запустили, другий – не змогли», – поділилися батьки, не стримуючи сліз.
Батькам дівчинки повідомили, що вони можуть не приїздити до лікарні, адже у доньки була підозра на коронавірус, тож її тіло направили до моргу.
Довідку батьки отримали вже після похорону дівчинки – у середу після обіду.
Дитину поховали в закритій труні
«На довідці містився діагноз: двостороння негоспітальна пневмонія. А під словом COVID був знак питання. Тобто медики самі не знали результату. Ми ж після того, як отримали довідку, дізналися, що ПЛР-тест був негативний. Ще брали кров на імуноглобулін М. Результати теж були негативні», – сказав батько.
«Дитина згоріла за три дні», – додала в розпачі матір Вікторії.
Оскільки результати ПЛР-тесту на коронавірус надійшли запізно, батьки поховали доньку відповідно до рекомендацій МОЗ – тіло в пакеті помістили в закриту труну.
Зараз подружжя, попри негативний тест доньки на наявність коронавірусної інфекції, перебувають на самоізоляції.
«Про точність тестів ПЛР ми нічого не знаємо, адже ми не спеціалісти. Якщо офіційні дані негативні, а лікарі говорять, що позитивні, то кому довіряти, як поставити правильний діагноз і як правильно лікувати хворого?» – резюмують Сергій і Тетяна.
Вони повідомили, що самі зголосилися, аби в них теж відібрали зразки для проведення дослідження методом ПЛР на наявність коронавірусу.
Насамкінець наголосили, що хочуть, аби про їхню історію, дізналося якомога більше осіб, адже, впевнені, що такі випадки непоодинокі.
