Все більших обертів набирає гучний скандал, пов’язаний з ім’ям екс-полковника українських спецслужб Валентина Крижановського. Нагадаємо, що у листопаді 2005 року він звинуватив голову СБУ Ігоря Дрижчаного у низці злочинів. Служба безпеки ці закиди назвала «спробою уникнути відповідальності за власні злочини» і, в свою чергу, звинуватила Крижановського у завданні Україні економічних збитків. Конфлікт українського екс-полковника з СБУ триває майже два роки. Точніше, вже російського. Адже в липні 2006 року йому було надане російське громадянство. Подейкують, що для цього був застосований особливий механізм одержання громадянства Росії.
Як зауважила після цього — з посиланням на високопосадовця з керівництва СБУ — «Українська правда», «...У СБУ є підстави вважати, що полковник Крижановський, будучи тривалий час працівником українських спецслужб (ГУР МО і СБУ), де-факто під глибоким прикриттям працював на російські розвідувальні органи». Далі це відоме інтернет-видання підкреслило, що історія з втечею в Росію Крижановського — третій шпигунський скандал в історії незалежної України. Його можна поставити в один ряд з епопеєю майора держохорони Миколи Мельниченка та демаршем на початку 2004 року розвідника СБУ в Берліні генерала Валерія Кравченка. Та чи насправді екс-полковник у чомусь звинувачується українськими правоохоронними органами? В інформації від 5 липня 2006 року прес-служби Генеральної прокуратури «щодо досудового слідства у кримінальній справі за обвинуваченням полковника Крижановського В.В.» сказано: «...Генеральна прокуратура України повідомляє, що дійсно у червні 2005 року помічнику начальника ГУ «К» СБУ полковнику Крижановському В.В. пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 189 та 4.3 ст.364 Кримінального кодексу України. Оскільки місцеперебування Крижановського В.В. з листопада 2005 року було невідоме, хоча судом було надано дозвіл на його затримання та доставку до суду під вартою, досудовим слідством винесено постанову про оголошення обвинуваченого в розшук». А далі екс-полковник знайшовся у Росії, звідти й роздає численні викривальні інтерв’ю українським інтернет-виданням та російським ЗМІ. Після публікації у «Известиях» вийшло його розлоге інтерв’ю й у газеті «Московские новости». Останнє й надихнуло на творчі потуги одного з колишніх працівників СБУ, особисто знайомого з паном Крижановським, який зі зрозумілих причин побажав залишитися інкогніто. Його коментарі до інтерв’ю Володимира Крижановського у «Московских новостях» ми пропонуємо вашій увазі без будь-яких редакційних коментарів. Гадаємо, читачі самі у змозі розібратися, що до чого.
Останні публікації в пресі про Валентина Крижановського, де з пропащого зрадника і злодія невміло ліплять образ чесного офіцера, свідчать про зацікавленість в цьому в першу чергу самого «героя» і певних кіл із сумнівною репутацією, готових скрізь і всюди дискредитувати Україну. Оскільки «грошенят про чорний день» Валентин накопичив немало (крадених, відкупних, общаківських), він щосили почав піаритися, використовуючи ті маргінальні ЗМІ, де геть відсутні поняття про принципи і професійну етику, а журналісти «за копійку» готові матір рідну продати і з Іуди зробити святого. Проте повернімося до екс-помічника начальника Управління «К» СБУ Валентина Крижановського, особа якого стала відома громадськості після оприлюдненого ним звинувачення керівництва СБУ в контрабанді і низці інших злочинів, а також інсценованого замаху на себе з подальшим зникненням з госпіталю. Цитуємо інтерв’ю Катерини Рожаєвої і Дмитра Старостіна з нашим героєм в газеті «Московские новости» (№25/2006) — «Полковник СБУ: Ющенко планировал организовать в Киеве теракт»: — ...Как вы пришли на работу в СБУ в 2004 году?.. — Будучи уже шефом СБУ, Игорь Смешко пригласил меня на службу в должности помощника начальника главного управления «К» по борьбе с коррупцией и организованной преступностью... И, как он заявляет ниже: ...Мое возвращение в спецслужбы случилось только через пять лет. В промежутке я занимался бизнесом, таможенно-брокерской работой, охранной деятельностью. Брал в аренду поля под засев... А чим же насправді займався Крижановський, працюючи в українських спецслужбах? Боюся розчарувати читачів, які чекали заплутаних детективних історій, адже відповідь проста: банальна крадіжка і «кришеваніє» з метою особистої наживи. Працівникам російських спецслужб, які зараз допомагають українському екс-колезі Крижановському уникнути кримінальної відповідальності, напевно, і не снилася така «робота». Валентин — великий «спеціаліст» з продажу конфіскату, який попався «на гарячому». Щоб не опинитися за ґратами за крадіжку і фальсифікацію, він вирішив розповісти пресі казку про продаж цирконію і гафнію. При цьому Крижановський і словом не обмовився про те, як через очолювані його дружиною і родичами фірми (ТОВ «Фрам-Інвест», ТОВ «Медичний науково-інформаційний центр апаратна діагностика і терапія» та інші — хто цікавиться, просимо зазирнути до баз Держкомстату і «податкової», — і до чого тут І.Дрижчаний та його сім’я?!), продавав «за зниженими цінами» і лише комерсантам, готовим дати солідний «відкат», великі партії конфіскату сумнівного походження, як «по дружбі» підставляв «перевірених», але неплатоспроможних клієнтів успішним комерційним структурам, керівники яких до цього дня шукають, хто ж оплатить відпущені товари і надані послуги. У такій поведінці Крижановського немає нічого дивного, адже в «контору» він прийшов, маючи справді багатий кримінальний досвід, добре знаючи, де можна спритно «нагрівати руки». Зі слів самого Крижановського, який за останні кілька місяців дав стільки інтерв’ю, що виникає запитання, скільки це коштує, він 10 років чесно відпрацював під глибоким прикриттям у середовищі організованих злочинних угруповань (ОЗУ), їхніх комерційних структур і т.д. Ось що говорить він про Прища і про свою роботу: «...С Валерием Прыщиком, или Прыщиком, я знаком с 1996 года. Нас с ним действительно связывали товарищеские отношения, мы были соседями... Он курировал Троещинский рынок в Киеве, и вокруг него крутились лидеры разных иностранных диаспор: арабы, афганцы, пакистанцы, иранцы, вьетнамцы. Они входили в его бригаду и отвечали за свои группы. Одной из задач Главного разведуправления Минобороны Украины была разработка международных преступных сообществ. Здесь наши с Прыщом интересы пересекались...» Так, справді «перетиналися»! Близькі взаємини з Прищем у нього утворилися через сусідство з кримінальним авторитетом (жили обидва на Троєщині), який перезнайомив нашого героя з етнічними діаспорами, що працюють на Троєщинському ринку, а також з представниками ОЗУ. Цікаво, скільки жителів Троєщини були удостоєні такої «честі»? Правоохоронні органи, та й деякі журналісти, можуть набагато докладніше розповісти про зворушливу турботу покійного нині Валерія Івановича Прищика і компанії про етнічну діаспору підконтрольного ринку, але це тема не сьогоднішньої розповіді... Через три роки після знайомства з Прищем з Крижановським починаються зміни: — ...Что стало причиной вашего ухода из украинской военной разведки в 1999 году? — Формально я ушел по собственному желанию. Истинная причина — компромат, который собирался мной... Мне для видимости посоветовали написать рапорт об уходе, но обещали быстро восстановить на службе... 3 ГУР МО України Валентина, за неофіційною версією, звільнили саме за дискредитацію служби сприянням ОЗУ. І зараз Крижановський — незмінний фігурант зустрічей «авторитетів», до речі, запрошений і на плановане у вересні цього року грузино-російсько-українське зібрання «злодіїв у законі» у східному регіоні нашої країни. А що ж трапилося з взаєминами «сусідів» після звільнення Крижановського з ГУР МО України? — ...Действительно ли вы обеспечивали безопасность известного на Украине «криминального авторитета» Валерия Прыщика? — Три года мы с Валерием Прыщиком вообще не общались. Только за пять дней до того, как его застрелили, в ноябре 2003 года, он звонил мне и просил обеспечить ему безопасность. Я сказал, что не смогу... І це враховуючи, що Прищ і спільники багато чого навчили Крижановського: як узяти за горло бізнесмена і його рідню, вибити з них гроші, залякати конкурентів з допомогою паяльника і т.п. А ось і приклад результатів такого навчання: — ...Вам... инкриминируют вымогательство и даже организацию убийства. Как вы это прокомментируете? — Дело в следующем. ...Они попытались повесить на меня организацию убийства молодого бизнесмена из Луганска Александра Передерея. Он погиб практически из-за своей матери. Их семейным бизнесом была продажа ворованных автомобилей. Они легализовали такие машины, страховали и перегоняли в Россию, где они терялись... Де ж подяка? У чому ПРАВДА? Правда в тому, що він був не «кротом», який викриває і руйнує організовану злочинність, а продажним «скунсом», котрий брав особисту участь у бандитських східняках. Крижановський — людина з глибоко ущемленим самолюбством. Вважаючи, що його необ’єктивно оцінюють на службі, він вирішив самореалізуватися на терені співпраці з бандитами. Це підтверджує і мати убитого на Троєщині луганського підприємця А. Передерія. Вона впевнена, що до вбивства її сина має безпосереднє відношення член ОЗУ Крижановський. Оскільки думка Валика напружено працювала тільки у напрямі пошуку легкої наживи, саме він, переконуючи матір убитого в тому, що все її майно і так буде конфісковано, пропонував купити автомобілі, які належали їй, а також обіцяв за додаткову платню організувати пошук її сина, задіявши роту солдатів. Доречно зауважити, що любов Крижановського до автомобілів загальновідома. Він не забуває поновлювати особистий автотранспорт (має джип «Лендкрузер»), який, мабуть, перейнявши досвід, одержаний у «братків», справно реєструє на дружину, — щоб не конфіскували у разі чого. Також наш герой за помірну платню консультував і консультує кримінальних авторитетів про засоби і методи роботи правоохоронних органів, операції, що плануються. Адже говорять, що саме Крижановський сприяв процесу «переходу кримінальних авторитетів у бізнесмени», неодноразово, використовуючи службове становище, вирішував питання про звільнення з «холодної» членів ОЗУ, які попадалися «на дрібниці». Міліція іноді затримувала і Вала у складі злочинних груп, проте він розповідав слізну історію про нелегку роботу розвідника, пред’являв посвідчення, — і його відпускали на свободу без відповідного оформлення. Результати його «роботи з інформування бандитів» ще довго згадуватимуть оперативники. Природно, Крижановський стверджує, що «носив з ринку дуже цінну інформацію», проте чомусь дотепер нічого невідомо про її реалізацію. Зате, навпаки, маса інформації про активну участь нашого героя в діяльності ОЗУ, а також про те, що він інформував бандитів про хід розслідування вбивства того ж таки Прища, гуляє неосяжними просторами інтернету. Валентин насилу тоді добився, щоб його як цінного фахівця з «бригади» Прища включили до групи, яка розслідувала цю справу, але, окрім забезпечення систематичного «зливу» інформації, іншої допомоги слідству він не надав. В даний час Крижановський — фігурант кількох кримінальних справ, порушених за фактами спричинення значних економічних збитків державі, зловживання службовим становищем, використання підроблених документів для реалізації конфіскату. — Щоб остаточно мене ізолювати, завели чотири кримінальні справи, — говорить в своєму інтерв’ю «Московским новостям» В.Крижановський. Проте притягнення українською Фемідою Крижановського до відповідальності є справою проблематичною, оскільки він — громадянин РФ: — ...Действительно ли президент Путин предоставил вам российское гражданство? — Нет, российское гражданство мне не предоставлено, а восстановлено Федеральной миграционной службой России. С 1992 года я имел постоянную прописку в Москве, и от российского гражданства никогда не отказывался... Механізм отримання Крижановським російського громадянства — «ноу-хау» спецслужб Росії. Фактично громадянство Валентин одержав шляхом умілого використання неоднозначних тлумачень російських законів 1991 і 2002 років. На особливу увагу в зв’язку з цим заслуговує уявна довірливість росіян, які зробили вигляд, що прийняли «за чисту монету» розповідь Крижановського про те, що в українських спецслужбах він працював, не усвідомлюючи, що є громадянином України і не підписуючи з цього приводу ніяких документів. Воістину дивує надмірна опіка Крижановського з боку Росії, адже звичайно до «ініціативників», подібних до Крижановського, ставляться з великою недовірою. Зрадники і злочинці — контингент ненадійний. Немає і не може бути гарантій, що завтра Валентин не дасть прес-конференцію, де викриє своїх справжніх господарів або не викине ще якого фортеля. За великим рахунком, СБУ можна тільки привітати з тим, що вона позбавилась Крижановського. З упевненістю можна сказати, що подібний «скунс», одного разу наблизившись до будь-якої поважаючої себе структури, залишить там «незабутній слід і запах». Сьогодні злодій і зрадник посилено шукає собі застосування в Росії, а Генпрокуратура України тим часом копітко збирає в рамках кримінальних справ всі факти і епізоди його злочинної діяльності, щоб у найближчому майбутньому Крижановський все-таки зміг за законом відповісти за всі свої діяння.
