Ну просто тішуся із сучасної української преси! Як ті діти малі, які пізнають світ, знімаючи одне перед одним труси, аби вивчити, чим вони одне від одного відрізняються. Одночасно слова нові вивчають і одразу ж цими словами користуються. Лише за останні роки у цих журналістів нізвідки завелись "містяни", "виші" та інші досі нечувані слова. А колишній президент Грузії, який нині працює в Одесі, перетворився місяць тому на "Міхеїла".
Досі він був або Михайло, або Михаїл і це нікому не заважало, а тут раптом став "Міхеїлом". Розгадка проста — наші журналісти нове слово почули! Але це таке, нехай собі бавляться, все ж таки хоча б якісь слова нові вивчають. Мене інше цікавить. Мене цікавить термінологія. Практично щодня, якщо не щогодини, то тут то там повідомляють про дії "активістів". "Активісти виступили проти…", "активісти вимагали…", "активісти вийшли за захист…". І так по десять разів на день. І ніхто досі не подумав пояснити, хто це такі — оці "активісти"? Ось ви, шановний читачу, активіст? Чи я, наприклад, активіст чи ні? Ні, ви не поспішайте, ви подумайте, перш ніж відповідати. А я поки про себе подумаю. Ну, зранку я зазвичай активіст поснідати. Вночі — активіст поспати. Упродовж дня я буваю активістом поголитися, активістом випити кави, активістом подивитися футбол. Буваю інколи активістом пообідати. І ще багато іншого. Про роботу не кажу. Бо робота — це робота. На роботі активістам зась. Мені не потрібен активіст покерувати автобусом, мені водій потрібен професійний. Активіст-лікар мене теж трохи напружує. Нехай зуби із гландами не плутає для початку. Розумію, ви скажете, щоб я в оману не вводив народ. Бо активісти — це люди небайдужі, люди, які об'єднуються заради відстоювання інтересів… Я усе це розумію і сам готовий коли треба щось там повідстоювати, якщо без цього не можна. І у цей момент я буду активістом. А потім знову стану тим, ким я є, з іменем, прізвищем, родом занять і засобами для існування, з яких сплачено відповідні податки. Ви, сподіваюсь, такий самий або така сама. А де ж тоді оці "активісти", які, якщо вірити нашій пресі, щодня десь за щось виступають і щось відстоюють, останнім часом навіть зі зброєю? Відповідь очевидна — вони на роботі! Тому що всі ті, кого наші журналісти звуть "активістами", насправді найняті для певної роботи люди. Постояти з прапорами чи плакатами, пройти вулицями та покричати, побити де треба вікна і попалити що треба… Головне, щоб поруч були телекамери і фоторепортери. Ці найманці бувають одноразовими або постійними. У першому випадку вони ще десь працюють, навчаються або просто бухають, а наймаючись "активістами", заробляють зайву копійчину. У другому випадку — це професійні менеджери, які спеціалізуються на збиранні людей для певних дій, аби про ці дії розповіли журналісти і показали по телевізору. І що цікаво, ну хоч би один із цих журналістів запитав тих "активістів" про те, хто вони і що тут роблять. Не запитають, бо вже робили це і виходив конфуз — "активісти" або щось мимрили незрозуміле, або зізнавалися, що прийшли за гроші, або мовчали, очікуючи команди "старшого". І головне — за такі запитання журналістів регулярно били по різних місцях тіла, інколи дуже сильно. Після цього запитувати перестали. "Активісти" так "активісти". Нехай так називаються. Аж поки не стануть "запроданцями". Головне — передбачити цей момент і тихенько втекти. І "активістам", і тим, хто про них пише та їх показує.
