Олександр Сисун, керівник наглядової ради та акціонер ПАТ "Завод Технопривод", на своїй сторінці у Facebook розповів про те, що наразі відбувається навколо цього заводу у селі Городок, що під Рівним. Пан Сисун, який зареєстрований під ніком Александр Каневский, пише про рейдерське захоплення підприємства через схему банкрутства, використання охоронної фірми для боротьби за активи заводу, байдужість правоохоронних органів та влади.
«Дивні речі відбуваються у нашій області. Часом не розумієш, чи є повага до закону, до рішення суду? Крім того, у чому взагалі сенс існування правоохоронних органів і кого вони охороняють? А ще цікавіше – чи буде колись в Україні повага до власності та до власника? Часом здається, що антитерористичну операцію треба проводити на багатьох підприємствах України, що захоплені кримінальними охоронними структурами, які керуються зовсім не інтересами власників цих підприємств.
Олександр Сисун
Йтиметься про підприємство, що розташоване у Рівненському районі та займається випуском високотехнологічної продукції (тросів дистанційного керування) – про ПАТ «Завод Технопривод». Не вперше вже переживає підприємство рейдерські захоплення. Перше було за часів Януковича. В ті часи жваві молодики, що прийшли на підприємство, не дуже переймалися законністю угод, укладених щодо майна підприємства. Коли метою стають виключно гроші та ще й є відчуття безкарності, то починаються саме ті оборудки, що відбувались з майном підприємства протягом 2011-2013 років. «Донецькі», незважаючи на закон, виводили майно підприємства на підконтрольні фірми, здавали це майно від імені тих фірм в оренду, отримували за це гроші та не відчували докорів сумління. Саме в ті часи утворилася фірма ТОВ «Технопривод», за назвою схожа, але зовсім без майна. Засновниками фірми були саме колишні керівники ПАТ «Завод Технопривод». Оскільки виведене з власності фірми майно треба було комусь здавати в оренду, то ця фірма стала «донецьким» в нагоді, тим більше, що сплачувала платежі за своє ж вкрадене майно вчасно. Непрямим наслідком недолугого керівництва «донецьких» стало те, що створився борг за податком на доходи фізичних осіб. Схема полягала в тому, що з людей податок на доходи утримувався, а до бюджету не сплачувався, замість того потрапляв до кишень «донецьких». Так накопичилось понад мільйон гривень заборгованості за цим податком. Але час йшов, після Революції гідності акціонерам вдалося повернути незаконно виведене майно до власності підприємства. Тепер орендні платежі за обладнання та нерухомість надходили до ПАТ «Завод Технопривод». З’явилася можливість розрахунків по податкових та зарплатних боргах. Але саме в цей час податковий борг був використаний проти підприємства новою рейдерською командою. Тепер настав час податкової інспекції Рівненського району та її керівника Ірини Олендер. План полягав в порушенні провадження про банкрутство ПАТ «Завод Технопривод», спираючись, в першу чергу, на існуючий борг по ПДФО. Таким чином, ініціюючим кредитором мала стати податкова інспекція в Рівненському районі. Тут треба зауважити, що акціонери підприємства, зі свого боку, намагались не допустити порушення справи та декілька разів звертались з листами до податкової інспекції та її керівництва, але все було марно. Не зрозуміло, чим керувалась пані Олендер, адже акціонерами пропонувались конкретні терміни погашення заборгованості. З іншого боку, банкрутство в нашій країні та за наших часів порушується зовсім не для того, щоб розраховуватись з боргами. Чи не розуміла пані Олендер цього за своїм досвідом? Чи не розуміла вона, що при порушенні справи буде введено мораторій на виплату боргів та отримати щось можна бути тільки після ліквідації підприємства та продажу його майна? Але залишимо ці питання службі внутрішньої безпеки податкової, може, у них буде нагода розібратися з цим випадком. Для успішного розвитку справи заробітку на чужому майні потрібні були ще люди. По-перше, необхідний був виконавець, що буде вести справу та офіційно очолювати підприємство. Ним став Дмитро Ткачук, який був призначений розпорядником майна ПАТ «Завод Технопривод». По-друге, потрібна була людина, що буде прикривати групу з Києва, а якщо потрібно, зможе розповісти про інвестиційні наміри та яскраве майбутнє. Нею стала мешканка міста Донецьк Тетяна Устименко. Крім того, необхідно було підтримувати загальне керівництво процесом, ходити по судах, домовлятися з суддями, відстежувати паралельні судові процеси, робити «правильні» оцінки майна. На ці питання до групи «підтягнули» Наталію Гонтар, яка вже більше 10(!) років керувала процесом ліквідації ВАТ «РЗТА» та мала великий досвід у сфері банкрутства та його імітації. Першим кроком групи було порушення справи про банкрутство та призначення розпорядника майна. З цим на «відмінно» справилась податкова інспекція як ініціюючий кредитор. Потім вона ж і була обрана головою комітету кредиторів. Вимоги інших кредиторів або відхилялися судом першої інстанції, або використовувались для досягнення необхідних для групи цілей. Розуміємо, що метою цього процесу було не задоволення вимог кредиторів, а звичайне пограбування майна (обладнання та нерухомості), що належали підприємству, подальший його продаж та використання для отримання прибутку. Саме тому (при безумовній достатності майна підприємства для задоволення вимог кредиторів) суд за звітом розпорядника майна, тобто Дмитра Ткачука, ухвалив рішення про ліквідацію. Це був другий крок до поставленої цілі. Пам’ятаємо, що на обладнанні ПАТ «Завод Технопривод» працює ТОВ «Технопривод» та сплачує орендні платежі на ПАТ «Завод Технопривод», яке, в свою чергу, не було б процесу банкрутства, могло розраховуватись з тою ж заборгованістю перед податковою та за заробітну плату. Так було до того моменту, як на підприємстві з’явився Дмитро Ткачук. За його керівництва картина розрахунків по оренді докорінно помінялася. Пан Ткачук уклав договір оренди майна ПАТ «Завод Технопривод» з такою собі фірмою ТОВ «Технопривод інвест груп», що її директором та власником була Тетяна Устименко. В свою чергу, ця фірма уклала договір суборенди з ТОВ «Технопривод». Таким чином утворилась так звана «прокладка», яка отримує всі орендні платежі. Приблизно 100 тис. грн. в місяць протягом більше двох років, тобто майже 3 млн. грн. Звичайно, що ПАТ «Завод Техноприовод» з цього нічого не отримувало. Фактично, була відновлена схема «донецьких», але ті принаймні переоформлювали майно на себе та мали хоч формальну підставу ним користуватися. Наша група осіб цим не переймалася та грабувала підприємство, незважаючи на формальності. Таким чином, ліквідатором було спричинено збитків підприємству на суму 3 млн. грн.(цифра носить оціночний характер) і це вже був результат незаконної діяльності вищевказаної групи осіб. А що в цей час робила член комітету кредиторів, податкова інспекція Рівненського району? Може, вона отримувала борги, за яких започаткувала процес банкрутства, а фактично, грабунку підприємства? Але ми і це питання залишимо службі внутрішньої безпеки податкової та правоохоронним органам, бо безпосередньо з цим розібратися не вийде, оскільки на територію підприємства потрапити неможливо. Неможливо потрапити тому, що останнім часом, коли зазначена злочинна група зрозуміла, що відповідальність за всю цю діяльність може настати, підсилила себе охоронною фірмою з Хмельницького. Дмитро Ткачук уклав угоду про охорону з ТОВ «Внар плюс». Фірма ця мала ту особливість, що здати об’єкт до охорони можна, а от забрати уже ні. Неможливо і досі звільнитися від нав’язливих охоронних послуг цієї фірми. Охорону ця фірма несе на користь тільки Дмитра Ткачука та його ОЗГ. На територію законного керівника охоронники не пускають. Директор ПАТ «Завод Технопривод» надіслав листа про розірвання в односторонньому порядку договору охорони. Але Дмитро Ткачук відзначився і тут. Він підписав з охоронцями додаткову угоду, відповідно до умов якої одностороннє розірвання договору з боку замовника не допускається, що суперечить ст. 907 Цивільного кодексу України, це спричинило черговий спір в суді та надало можливість злочинному угрупуванню до вирішення спору «охороняти» підприємство незаконними охоронцями. Треба зауважити, що власники підприємства весь цей час не стояли осторонь та, спираючись на можливості, що надає закон України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом», спочатку добились більшості в комітеті кредиторів, а потім запропонували перейти до мирової угоди. Цю мирову угоду було затверджено судом. Відповідно до умов мирової угоди, підприємство звільнялось від боргів третьої та четвертої черги. Безумовному погашенню підлягали борги першої черги (заробітна плата) та частина податкового боргу. Таким чином, умови мирової угоди враховували найбільш соціально значимі платежі. Здається, що знайшли хороший вихід з ситуації, але добрий він не для всіх. Рейдерам таке рішення очевидно не до вподоби. Доведеться розлучатися з незаконними заробітками, бо ПАТ «Завод Технопривод» тепер саме зможе вести господарську діяльність та керувати своїм майном. А ще можливе настання наслідків незаконної діяльності. Тому, аби завадити цьому, охоронна фірма «Вінар плюс» не допускає на територію підприємства законне керівництво та не дає перейти до виконання мирової угоди. Тепер вона це робить просто незаконним чином, оскільки існує на сьогодні рішення Господарського суду Рівненської області про усунення перешкод з боку ТОВ «Вінар плюс» у користуванні майном, що пройшло апеляційне оскарження та набуло законної сили. Тим не менш, законне керівництво на територію підприємства не допускається. Рейдери відчайдушно чіпляються за різні можливості завадити процесу виконання мирової угоди. Влада та правоохоронні органи тримають мовчазну паузу. Хотілося б поставити крапку у цій справі, перейти до мирової угоди та відновлення роботи підприємства, але ні, поки що АТО триває. Чекаємо новин…".
Редакція готова опублікувати аргументи інших сторін конфлікту, про які у своєму дописі згадує п.Сисун
