Одразу дві події привернули увагу останнім часом. Перша — чергове збільшення розміру мінімальної зарплатні, запропоноване нашим невсипущо дбаючим про народ урядом, і затвердження цього розміру не менш невсипущою Верховною Радою. Тепер менше трьохсот гривень на місяць не мають права платити жодній прибиральниці, двірникові та іншим представникам подібних високоінтелектуальних професій.
Одразу дві події привернули увагу останнім часом. Перша — чергове збільшення розміру мінімальної зарплатні, запропоноване нашим невсипущо дбаючим про народ урядом, і затвердження цього розміру не менш невсипущою Верховною Радою. Тепер менше трьохсот гривень на місяць не мають права платити жодній прибиральниці, двірникові та іншим представникам подібних високоінтелектуальних професій. Друга подія — указ глави держави про відміну запланованого підвищення зарплатні особисто Президенту, прем’єр-міністру та решті міністрів і їм подібних посадовців. Аморально, бо сьогодні підвищувати платню Президентові, коли в країні валова продукція промисловості зросла лише на п’ятнадцять відсотків за десять місяців цього року. Для інформації: посадові оклади найвищих урядовців становлять щось близько чотирьохсот-п’ятисот гривень. На місяць, а не на день, як хтось міг би зненацька подумати. Таким чином, із мораллю у наших перших і других керівників все гаразд, навіть більше того. Не за гроші ж вони працюють, чи не так? А на наше з вами благо, дорогі мої читачі. А що ж у відповідь зробили прибиральниці, двірники та інші спеціалісти різних категорій? Де листи із заявами про відмову від надбавки до зарплатні у нелегкий для країни час? Де відповідальність за долю держави? Де підтримка високоморальних наших керівників? Не чути. Це, власне, нормально. Навіть на триста гривень проіснувати місяць не так вже й просто. Не думаю, що починаючи із грудня, у відділах магазинів, де торгують діамантами, вишикуються черги із збагатілих завдяки нашому уряду прибиральниць. Бо нормальні, тобто не зовсім ледащі представники цієї професії зазвичай суміщають основну роботу ще з однією-двома. Не можна у нас жити на зарплату, не прийнято, аморально, коротше кажучи. Якщо міністри знаходять час підробити щось на стороні на пару-трійку «мерседесів» та заміських маєтків, то і народ не повинен відставати. Навіть перегнати може, що навряд. А щодо прикладу Президента, який відмовився від додаткової платні, то вчинок цей цілком логічний і економічно грамотний. Згадую, як у 1992 році знайомий двірник радів, що зарплату йому збільшили до трьох тисяч карбованців — шалені гроші у цінах 1989 року. Результат тих підвищень ми добре пам’ятаємо — за півтора року всі стали «мільйонерами», а знайомий двірник таки спився, незважаючи на невпинну про себе державну турботу. Тому підозрілими виглядають ці грошові «подарунки» від влади. Не схоже це на неї аж ніяк. Та ще й рекламу прочитав днями: один банк пропонує вкладникам стати мільйонерами. Не хочу більше, досить з мене тих мільйонів! Але це ми з Президентом такі розумні, далекоглядні й економічно грамотні. Обидва вкупі з міністрами не хочемо підвищення собі зарплат. А прибиральницям вчитися треба, щоб в економіці тямити і високоморальними бути. Ті, хто не згоден, можуть забиратися геть! Онде в Португалії, кажуть, прибиральниця одержує більше, ніж наш Президент!
