АМОРАЛЬНА ПРИБИРАЛЬНИЦЯ

Одразу дві події привернули увагу останнім часом. Перша — чергове збільшення розміру мінімальної зарплатні, запропоноване нашим невсипущо дбаючим про народ урядом, і затвердження цього розміру не менш невсипущою Верховною Радою. Тепер менше трьохсот гривень на місяць не мають права платити жодній прибиральниці, двірникові та іншим представникам подібних високоінтелектуальних професій. Друга подія — указ глави держави про відміну запланованого підвищення зарплатні особисто Президенту, прем’єр-міністру та решті міністрів і їм подібних посадовців. Аморально, бо сьогодні підвищувати платню Президентові, коли в країні валова продукція промисловості зросла лише на п’ятнадцять відсотків за десять місяців цього року. Для інформації: посадові оклади найвищих урядовців становлять щось близько чотирьохсот-п’ятисот гривень. На місяць, а не на день, як хтось міг би зненацька подумати. Таким чином, із мораллю у наших перших і других керівників все гаразд, навіть більше того. Не за гроші ж вони працюють, чи не так? А на наше з вами благо, дорогі мої читачі. А що ж у відповідь зробили прибиральниці, двірники та інші спеціалісти різних категорій? Де листи із заявами про відмову від надбавки до зарплатні у нелегкий для країни час? Де відповідальність за долю держави? Де підтримка високоморальних наших керівників? Не чути. Це, власне, нормально. Навіть на триста гривень проіснувати місяць не так вже й просто. Не думаю, що починаючи із грудня, у відділах магазинів, де торгують діамантами, вишикуються черги із збагатілих завдяки нашому уряду прибиральниць. Бо нормальні, тобто не зовсім ледащі представники цієї професії зазвичай суміщають основну роботу ще з однією-двома. Не можна у нас жити на зарплату, не прийнято, аморально, коротше кажучи. Якщо міністри знаходять час підробити щось на стороні на пару-трійку «мерседесів» та заміських маєтків, то і народ не повинен відставати. Навіть перегнати може, що навряд. А щодо прикладу Президента, який відмовився від додаткової платні, то вчинок цей цілком логічний і економічно грамотний. Згадую, як у 1992 році знайомий двірник радів, що зарплату йому збільшили до трьох тисяч карбованців — шалені гроші у цінах 1989 року. Результат тих підвищень ми добре пам’ятаємо — за півтора року всі стали «мільйонерами», а знайомий двірник таки спився, незважаючи на невпинну про себе державну турботу. Тому підозрілими виглядають ці грошові «подарунки» від влади. Не схоже це на неї аж ніяк. Та ще й рекламу прочитав днями: один банк пропонує вкладникам стати мільйонерами. Не хочу більше, досить з мене тих мільйонів! Але це ми з Президентом такі розумні, далекоглядні й економічно грамотні. Обидва вкупі з міністрами не хочемо підвищення собі зарплат. А прибиральницям вчитися треба, щоб в економіці тямити і високоморальними бути. Ті, хто не згоден, можуть забиратися геть! Онде в Португалії, кажуть, прибиральниця одержує більше, ніж наш Президент!