Після тріумфу на президентських виборах 2019 року Володимир Зеленський кілька місяців прожив, перефразовуючи класика, як "президент у повітрі": він мав величезний рейтинг, але по суті не мав реальних важелів управління країною. Щоб конвертувати популярність у владу, тоді ще друг Зеленського Андрій Богдан нарадив йому якнайшвидше провести дострокові парламентські вибори. Їх президент оголосив одразу під час своєї інавгураційної промови.
Зараз Андрій Богдан – вже не в офісі на Банковій і не у фаворитах. Зустрівшись з журналістами «Української правди» в новому сучасному офісі 25-поверхового бізнес-центру, він розповів про всі підводні камені та течії політичного протистояння та життя при владі. Також озвучив свої погляди на місцеві вибори, які назвав програшем команди Зеленського.
"Президент не міг не знати завчасно, яке рішення готує КСУ"
– Почнемо з останніх новин про Конституційний суд, адже ти – людина, яка точно розуміється у судах. Чи тобі відомо про те, що Зеленський наперед знав про те, що КСУ збирається винести рішення по е-декларуванню?
– Дивись, я тобі відповім трошки в своєму стилі. Там 15 суддів, десь приблизно 100 працівників апарату, представники президента, представники Верховної Ради в Конституційному Суді, їх апарати, спецслужби України.
Вся ця велика кількість людей знала, яке рішення буде винесено. Мало того, наскільки мені відомо, це рішення мало бути винесено ще декілька тижнів назад. Але після певних розмов воно було перенесено після виборів.
– Розмови кого з ким?
– Я не можу називати прізвищ, тому що я не був присутній при цих розмовах. Є чутки, а чутки я не коментую. Просто говорю, що є співпадіння, які пояснити дуже складно з точки зору логіки.
Чому на другий день після місцевих виборів? Значить, була якась взаємодія, було побажання, щоб це рішення не могло вплинути на вибори. Така велика кількість людей, яка задіяна при підготовці рішення, при його обговоренні, при виготовленні проєкту – ну це не шило в мішку. У набат стукали всі антикорупційні активісти.
Наприклад, народний депутат "Слуги народу", глава антикорупційного комітету Красносільська, я знаю, що вона на одній із нарад безпосередньо попереджувала президента, що ми можемо отримати негативне рішення суду.
Те, що відбувається – ми пробуємо показати, що ми лікуємо хворобу. А задача президента – не допустити цієї хвороби. Він має заздалегідь передбачати, що буде.
Коли ти там відповідаєш – "а, так це ж Конституційний суд, ми ж не впливаємо на суд, ви що, знаєте, що ми на суди не впливаємо".
Ну, всі ж розуміють систему органів державної влади, всі ж розуміють, як працюють спецслужби, всі розуміють, як працює Конституційний суд? Я впевнений, що про таке рішення можливе знав і президент, знав і його апарат.
– На твою думку, чи Офіс президента не очікував, що рішення буде аж настільки різким і що реакція суспільства буде миттєвою?
– Це найбільша проблема. Вони не передбачають, який буде другий крок, вони не передбачають, що буде через тиждень. У них горизонт планування – це наступний ефірний день. А це дуже-дуже погано. Це буде призводити постійно до нових наслідків.
– Які будуть наслідки пропозиції президента про розпуск КСУ?
– А я взагалі не розумію, що це таке. Дивіться, я не підтримую рішення Конституційного Суду, воно однозначно протирічить логіці і воно сумнівне з точки зору його обґрунтування. Але лікувати хворобу розстрілом – це тоже не варіант.
Дивіться, такий законопроект, який подано, мені здається він явно неконституційним. Я сумніваюся, що Верховна Рада зможе його проголосувати. Що робити в цьому випадку? Шукати спосіб повернути статус-кво.
"Програш "Слуги народу" на місцевих виборах означає зниження легітимності влади"
– Давай перейдемо до місцевих виборів. Ти очікував на такий результат?
– Результат трішки ліпший, ніж я очікував. Серйозно.
– Підтримка, яку отримала "Слуга народу" – що вона значить?
– Це зафіксований програш. Цей програш, за великим рахунком, означає зниження легітимності влади, народ не довіряє цій владі.
Катастрофи немає, але є розуміння, що той курс, який обрали, неправильний. Він приведе до того, що знижуються твої рейтинги. Треба робити висновки, треба, звичайно, покарати винуватих. Наскільки я розумію, винуватих карати не будуть, а як завжди, їх нагородять, а тих людей, які дійсно працювали – зараз будуть карати.
Знаєш, вибори – це філософія, це не математика. Це відчуття нічим не можна підрахувати, не можна завести в математичну формулу. Це щось таке, чому люди йдуть або не йдуть голосувати.
Можна витратити мільйони й мільйони, можна мати адміністративний ресурс і все програти. А можна не мати нічого, не мати тисяч людей, не мати мільйонів доларів і виграти.
– Так було із президентськими виборами?
– Звичайно. Це ж було і з парламентськими виборами, чому? Кожні вибори – це інша філософія. Ти не можеш одним і тим самим штампом своїх дій іти і весь час одне й те саме пропонувати.
Президентські вибори – це була одна філософія і одна механіка, зовсім інший меседж, зовсім інший порядок, система і потреба працювати, механізм інший. Парламентські – це вже було інше. Там уже по-іншому працювало.
На жаль, команда Володимира Олександровича і він сам не зрозуміли цього. І те, що робилося на місцевих виборах, це абсолютний його особистий провал. Він неправильно побудував систему координат виборчого штабу.
Місцеві вибори – це коли люди голосують за тих, кого вони особисто знають, хто в них, отут, в їхній області, районі, селі, хтось щось робив і вони розуміють, що він свій.
Це не про політичні партії, це не про якісь ідеологічні речі. Це про економіку, соціалку конкретного району.
Тому готуватись треба було не так – якихось смотрящих з центра присилати, які будуть вибирати там кандидатів і їхатимуть назад. А треба було брати місцеві штаби і брати місцевого губернатора. Тому що в результатах місцевих виборів зацікавлений тільки губернатор, йому потім в цій області, з цією обласною радою і цим ОТГ працювати.
Смотрящий приїхав-поїхав, і забув. Він туди більше може не приїжджати. А губернатор зацікавлений у результаті.
Тому система координат цих виборів – губернатор відповідає за обласну раду, а мажоритарні депутати відповідають за ОТГ у себе на районі. І вони мають дати тих кандидатів, яким місцеві люди довіряють і за яких вони будуть голосувати.
– За рік люди втомилися від нових облич у владі. Тенденції показують, що вони хочуть досвіду і зрілості. У цих умовах, у яких зараз опинилася "Слуга народу", чи реально було виграти ці вибори?
– Багато питань переплітається. Запит суспільства, звичайно, вже змінився. Запит на політика – це не нове обличчя, запит на політика – це людина, яка має досвід, займала якийсь великий пост, має позитивні результати роботи на цьому посту, не має корупційних скандалів.
І все одно ці люди не можуть бути людьми 90-х чи 2010-х. Це мають бути люди сучасності, тобто вони мають бути десь недавні. Таких людей небагато, але вони, в принципі, є, і на місцевому рівні так само.
Це результат, чому виграли діючі мери? Тому що вони попадають в цей запит. Вони зарекомендували себе, в них там немає глобальних корупційних скандалів, вони відомі місцевим людям, які там живуть.
Якщо була би правильно побудована кампанія, то не Володимир Олександрович мав себе рекламувати, їздити перевіряти дороги, а його кандидати мали б їздити і перевіряти дороги і сигналізувати, якщо щось не так.
Я не розумію, а що вони там їздять? От чесно, я цього не говорив ніколи під час виборчої кампанії, але все-таки: що перевіряв президент? Він їздив з інспекціями будівництва. От що він там перевіряв? Ну от приїжджає машина. Ти з ним їздив, так?
– Я їздив один раз в Хмельницьку область, але після того ніякого доступу до Зеленського не маю.
– Відкриваються двері, він виходить, значить, там самосвали якісь, апарат, який асфальт вкладає, стенд, Кубраков приходить з Кирилом Тимошенком і йому там лінійкою показують щось. Він каже: "О, і тут ще нада".
Так можна ж просто в дворі Офісу президента поставити "зеленку" і можна й краєвиди міняти, хоч Сан-Франциско ставити. Чого туда їхати? Літаки ганяти туда-сюда. В чому прикол?
– Прикол в тому, що цим займався саме Кирило Тимошенко, якого ти привів до влади.
– Я багато кого привів. Дивися, я працював і при Януковичу, і при Ющенку. І в мене на цей аргумент є дуже хороша фраза: середньостатистичний процент порядних людей і "дєрьма" не залежить від віросповідання, місцезнаходження і політичної приналежності. Так що серед тих людей, яких я привів, є різні люди. Вони вибудовують якусь свою рекламну кампанію.
Що президент робить, що він перевіряє? Кількість самосвалів? Якість бетону? В чому сенс? Який зв'язок президента з місцевою виборчою кампанією там? От якщо би кандидат в мери, кандидат в обласну раду, приїхав, та навіть з президентом теж – це ж була б передача рейтингу. Хай би вони так перевіряли.
– На сіті-лайтах Верещук писала: "В моїй команді президент", і їй це ніяк не помогло.
– Київська кампанія – це взагалі. Це "найліпша" кампанія на території України. Я вважаю, що Колю Тищенка треба підвищити. По-перше, що він ідеолог, по-друге, він найкраще справився з виборчою кампанією, найкраще.
І Іра Верещук, це ж ... От що має бути в голові, щоб призначити кандидатом в мери Києва Іру Верещук з...
– З Рави-Руської.
– Вона говорить так, як у Рава-Руській. Вона так розмовляє, вона так все життя спілкувалася. Це не сприймається киянами. Я говорю вже такою українською, яка більш в Києві, все-таки 20 років тут живу. А вона розмовляє так, що кияни це не сприймуть.
Вона класна, фактурна людина для політики, прозахідний кандидат, у Львів кандидатом в мери – будь ласка. Але мер Києва тут при чому? Щоби що?
– Погоджуюся.
"Місцеві вибори не провели минулого року, бо ніхто нічого не хотів робити"
– В інтерв’ю Дмитру Гордону ти розповідав, що коли був головою Офісу, то хотів, щоб місцеві вибори відбулися в грудні минулого року. Чому в тебе не вийшло і хто був проти?
– Та ніхто не проти.
– Чому не вийшло?
– Тому що ніхто нічого не хотів робити. Це ж алгоритм, це ж купа людей кудись має бігти – раз, два, три, чотири, п’ять. Ну да, давай подумаєм, давай завтра, давай обговоримо.
Добре, що в мене не получилось. Дивіться, я все частіше говорю цю фразу. От з одного боку, в мене багато чого не получилось. От в мене не вийшло з імперативним мандатом. Вперся рогом Діма Разумков.
Слава Богу! Добре, що в мене воно не получилось. Але коли я був на посаді, я ж не собі концентрував повноваження. У мене повноважень, як у секретарки – нуль. Я ж концентрував їх під президента. Правильно? Тут не вийшло.
У мене ж був там конфлікт з Аваковим, про Національну гвардію, так, як і в Ющенка був, так і до того завжди було, що міліція-поліція була у міністра внутрішніх справ, а гвардія була у президента. Тоді це внутрішні війська називалося, ну так воно було.
Я ж знаю, як штурмували генерального прокурора Піскуна. Там же Цушко був міністр внутрішніх справ і керував поліцією. А заводили Внутрішні війська, які були під президентом.
А я говорив: "Володимир Олександрович, а раптом Майдан? А хто нас захищати буде? УДО? 2000 людей. Чи хто?" Так слава Богу, що не получилось. Добре, що в мене не получилось з Нацгвардією!
– Чому?
– Що, чому? Не зруйнував цілісність правоохоронної системи!
Третє, мер Києва. От всі думають, що я знімав мера Києва. І ніхто ж не розуміє про що мова йде.
Перед новообраним президентом складають повноваження голови місцевих державних адміністрацій. До місцевих адміністрацій відноситься і місто Київ. Я криком кричав, ну чесно, я матюкався, я дуже багато матюкався!
Хлопці, так давайте Кличка призначимо, яка проблема? Нема проблем, я ж не про прізвище. Я про те, що це законом, Конституцією встановлене правило, ми зобов’язані його виконувати – подобається воно нам чи не подобається.
В нас зараз Кличко призначений указом президента на голову КМДА. До сих пір. З порушенням Конституції.
– Указом президента Порошенка.
– Президента Порошенка. А що зараз будуть робити?
– Викручуються якось.
– Їм пояснювати, що це так не робиться – це неможливо.
– Як ти з Кличком помирився?
– Я з ним не мирився. Знову-таки я ж біг не тому, що мені не було чим зайнятися.
– Ну ти ж публічно виходив проти нього.
– Дивись, я публічно виходив. Але це не тому, що мені було скучно. В мене було дуже багато роботи. А тому, що була така задача.
– Була така задача від кого?
– Від чинного законодавства. Оце шарахання туда-сюда, а в результаті що воно дало? А в результаті, переобрали Кличка в першому турі. Супер!
– Я знаю історію, що навесні ти роздумував спробувати свої сили на окрузі, де зараз програв Ляшко. Чому ти не пішов на вибори?
– Ні, я більше так тролив, по-чесному. Мені пропонували деякі мої друзі, що – давай ти підеш, ми підтримаємо. Але розумієш, це парашутист. Ми до цього округу не маємо жодного відношення. А заради чого йти? Щоб сидіти в парламенті там без сенсу?
– "Робити нерви" своїм колишнім друзям.
– Та що це ціль? Я просто одним постом можу зробити їм такі нерви, що мені не треба бути депутатом.
– Всі запитують, а де Андрій Богдан? Він так і залишиться колишнім керівником Офісу президента?
– Він всюди, він, як чорний плащ, кошмар (сміється).
Якщо я щось пишу, то з’являюсь. А коли я нічого не пишу і мовчу, знаєш, таке відчуття, наче в темній кімнаті: ти всюди, тебе дуже багато, ти все знаєш, і обов’язково щось як ломанеш по голові ззаду.
– Але це досить умовний вплив, наче телеграм-канали, і він закінчується тролінгом. Чи ти плануєш перейти до якоїсь практичної політики?
– Я не планую. Але я вже це так багато разів казав, що потім як тільки цей – то мене заносила тройка лошадей. Тому в моїй ситуації неможливо стати головою Адміністрації президента чи головою Офісу.
– Нема сенсу?
– Тоді не було сенсу, і зараз немає сенсу. Зараз взагалі немає сенсу. Ви просто не розумієте, що зараз відбувається в Україні, наскільки критична ситуація.
Ну тоді хотілося якогось... ну реально, я вірив в те, що можна щось зробити по-чесному, по-правильному, що можуть мої діти жити в нормальній країні. Що можна зробити правила гри, які будуть всі виконувати, в тому числі і ти, і я.
Детальніше – у відео
