
Торік у Рівному провели конкурс на найкращий ескіз пам'ятника Героям Небесної Сотні та Героям АТО. Більше десятка скульпторів і архітекторів взялися за олівці і запропонували свої варіанти. Найкращим тоді визнали макет Володимира Шолудька, де два ангели підносяться на небо, а над ними сяють зорі.
Галина Кульчинська, заступниця міського голови Рівного:
— Цей конкурс ідей та ескізних пропозицій у вигляді малюнків організувала я сама і спеціально запросила сім'ї героїв, щоб останнє слово було за ними. Пригадую, як варіант з янголами сподобався усім, бо це був мирний символ, а не мілітаристичний. Ні про яку авторську винагороду тоді навіть не йшлося. Тому я вкрай здивована сумою цієї винагороди у кошторисі меморіалу, бо півмільона — це ж не малі гроші! Тим більше, що це гроші не благодійників, а платників податків. Адже кошти на виготовлення пам'ятника дасть міський бюджет. Зрозуміло, що автор має право на винагороду за свою творчість, але чи в цьому випадку це морально доречно? За калькуляцією наданою приватним підприємством «Скульптура» Львівської фабрики мистецтв, істотну частку загальної вартості робіт становить творча частина витрат (включаючи авторський гонорар) — це 1 млн. 30837, 50 гривень. Тобто, 58,9% від загальної суми є винагородою автора ескізного проекту, а також інші витрати, прямо не пов'язані з виконанням будівельних робіт!
Вікторія Опанасюк, удова героя Небесної Сотні Валерія Опанасюка:
— Якби тоді одразу знали, що п.Шолудько попросить півмільйона за свою ідею, то відмовилися би і обрали когось іншого! Мій чоловік загинув за те, щоб інші українці могли жити у кращій країні, щоб він сказав на це? Разом з іншими родинами загиблих героїв напишемо п.Шолудьку звернення. Якщо він й надалі вимагатиме таку суму, то краще пошукаємо інші пропозиції.
Володимир Шолудько, автор проекту меморіалу:
— Після конкурсу ідей, який відбувся 28 вересня торік у приміщенні міської ради і де затвердили цей варіант, я одразу ж узявся за розрахунки — скільки коштуватиме виготовлення такого пам'ятника майже 6,5 м заввишки. Шукав пропозиції у Києві, Львові та Вишневому, що під Києвом. Показав розрахунки міському голові Володимиру Хомку і вирішили зупинитися на Львівській скульптурно-керамічній фабриці, бо там і ціна менша, і великий досвід у майстрів є. Роботи справді багато, адже спершу треба відлити модель у гіпсі в натуральну величину, а вже потім — з нержавійки, відполірувати її. Нержавійка прослужить десятки років, може й зо двісті. Кошторис меморіалу за цими розрахунками становить 1,8 млн. гривень. Додатково майже 400 тисяч планується витратити на благоустрій, зокрема, на гранітні плити, де б були виписані золотою фарбою імена загиблих героїв. Тобто, разом виходить 2,2 млн. гривень. А сума у півмільйона, про яку йдеться (і яка входить у ті 1,8 млн.) — це не винагорода за ідею і не гонорар для мене одного, а оплата матеріалів та роботи цілого творчого колективу на весь рік, що потрібен для виготовлення меморіалу! Адже разом зі мною працюватимуть ще кілька скульпторів. Я би дуже хотів зустрітися з родинами загиблих, щоб пояснити їм все. Не хочу, щоб мене сприймали, як хапугу, бо це не так.
Якщо цей варіант владу та родину загиблих не влаштовує, я готовий відмовитися і забираю свою ідею назад, бо не хочу, щоб її втілював хтось інший. Тим більше, що офіційного замовлення від управління капітального будівництва досі не надійшло.
