У церквах, крім конкурсів на найкраще виконання колядок, можна потрапити й на справжній концерт із справжнім буфетом, влаштованим тут таки, в храмі. Ось останній приклад.
У нашу сільську церкву “англіканського патріархату” приїхав brass band (духовий оркестрик) із шахтарського містечка Малтбі. Самі колишні шахтарі, вони протягом грудня їздять містами і селами і “піднімають” солідні гроші на подарунки своїм колегам, що мають інвалідність.
Шахт у Британії майже не лишилося, а от гірників на пенсії ще є. Щоправда, вони й без того не бідують, та все ж… Примітно, що в минулі часи кожна шахта в Королівстві мала свій духовий оркестр, і між ними була така конкуренція, що ого-го.
Отже, наші селяни (за 200 осіб) купили квитки по 8 фунтів, лотерейні квиточки-номерки (raffles) по фунту за стрічку( менше п‘яти стрічок не купують). .jpg)
Місцевий паб забезпечив глядачів напоями, церковники напекли різдвяних смаколиків ( зокрема, mince pies – закриті пиріжки-кошики із начинням, схожим на нашу кутю, щоправда, без зерна).
Староста церкви роздав усім тексти колядок, і пішло-поїхало. Музиканти грали різдвяних пісень, диригент заохочував прихожан співати колядки (carols) під оркестр, і це був такий собі імпровізований, але дуже злагоджений хор.
У перерві всі поперерездоровкались одне з одним, пощебетали, попили й попозакусювали, а також розіграли призи лотереї. Призи, до речі, були принесені з дому самими прихожанами.
Моїй чарівній сусідці, 8-річній дівчинці, дісталася коробка “ферреро-роше”, нам із чоловіком — пляшка доброго вина.
Результат вечора: протягом двох годин люди послухали гарну музику, самі поспівали, набралися різдвяного настрою, потеревенили з односельцями, смачно перекусили й “підняли” більше трьох тисяч фунтів. Музиканти взяли собі кілька сотень — на пальне. Все.
