Пандемія коронавірусу в Україні — це випробовування не тільки для системи охорони здоров’я, а й для усієї вітчизняної економіки. Особливо це стосується тих галузей, що не пов’язані з енергоносіями, продовольством чи фармацією, які під час карантину все ж працюють. Про економічну ситуацію в Україні в умовах карантину, вплив на неї жорстких протиепідемічних заходів розмовляємо з Богданом Гапяком, співвласником одного з найбільших виробничих підприємств Рівного — фабрики нетканих матеріалів.
— Не буду приховувати, ситуація зараз вкрай непроста, — розповідає Богдан Гапяк. — Наше підприємство спеціалізується на виробництві прикладних матеріалів для взуттєвої, швейної, меблевої промисловості. Замовлення зменшилися в кілька разів, бо меблеві та швейні фабрики через карантин майже усі стоять, практично зупинився і внутрішній ринок, і експорт. Втім, рівненська «нетканка» все ж унікальна, оскільки виробництво на ній ніколи не припинялося, навіть у найбільш кризові 90-і роки. Ось і зараз нам вдається виробляти і продавати, хоч і в меншому обсязі, геотекстиль, агроволокно, фільтрувальні полотна. Зокрема, попит на фільтрувальні матеріали зберігається не в останню чергу тому, що з них можна виготовляти захисні маски. Більше того, ми самі почали виготовляти маски, хоч наша фабрика не спеціалізується на подібній продукції.
— Уряд прийняв постанову про продовження карантину до 12 травня. Щоправда, запропонував його пом’якшення.
— Навряд чи декларований Кабміном дозвіл на відвідування музеїв та бібліотек — це ті пом’якшення, на які очікують українці. Вони не пожвавлять економіку. Упевнений, потрібно відновлювати роботу транспорту і торгівлі. Звісно, з дотриманням соціальної дистанції та обов’язковим носінням масок, як це відбувається в супермаркетах, аптеках чи банках. Взяти, наприклад, ті ж будівельні магазини. Чому дозволено працювати лише «Епіцентру»? Де логіка? Складається враження, що це свідома підтримка одних підприємців і удар по інших. Власники дрібних магазинів та лотків з продажу одягу, взуття, побутової техніки, господарчих товарів позбулися єдиного доходу в сімейний бюджет з бізнесу. Тепер, під час карантину, ці сім’ї не мають ні бізнесу, ні реальної підтримки з боку держави. Причому страждають не тільки вони. Повторюсь, нема торгівлі — нема виробництва кінцевої продукції, нема кінцевих товарів — зупиняються підприємства, що виготовляють сировину. Причому всі вони перестають платити податки до бюджету, а отже, страждає і уся бюджетна сфера. Як наслідок — є реальна загроза зростання безробіття та зубожіння людей. Це замкнуте коло, яке уже пора розривати, негайно вживаючи не показових, а реальних заходів з послаблення карантину. Наголошу — продовження жорсткого карантину може завдати не меншої шкоди українському суспільству, ніж коронавірус.
— До речі, днями минув рік з початку президентства Зеленського. Як прокоментуєте досягнення нової влади за цей час?
— Вважаю, влада поки що неспроможна справитися з тими викликами, які перед нею постали — війною, епідемією, економічними труднощами. Постійні перетасування кадрів в уряді, Офісі президента, прокуратурі свідчать, що у влади немає ні чіткого плану державного розвитку, ні достатньої кількості спеціалістів. Учора читав інформацію Олександра Ковальчука, народного депутата з Рівного від «Слуги народу», про досягнення за рік президентства Зеленського. Так ось, серед найбільших досягнень у цьому звіті зазначається, що тепер можна насварити чи поміняти міністра, що президент може давати прес-конференцію впродовж 14 годин поспіль та звертатися до населення частіше, ніж голова міста, що держава спроможна оплатити кілька десятків літаків, щоб повернути українців з-за кордону, а міністр може добровільно піти на карантин. Це ж сміх і гріх. Українці явно голосували за Зеленського не заради таких «досягнень». Припинення війни на Сході, реальна, а не декларована боротьба з корупцією, створення робочих місць, зростання зарплат і пенсій, ремонт та будівництво доріг — ось те, що найбільше цікавить українців, те, чого вони чекали від нової влади. І у цьому напрямку, вважаю, досягнень нуль.
— Цього року Рівненська «нетканка» святкує півстолітній ювілей…
— Саме так. Ми планували основні урочистості з цієї нагоди на другу неділю червня, на традиційне свято вулиці Фабричної — «Мануфактура». Але через карантин, з великою ймовірністю, ми перенесемо їх, можливо, на серпень чи на осінь. Втім, впевнений в одному — все у нас буде добре. Наше підприємство неодноразово переживало скрутні часи й успішно розвивалося далі. Переживе й цього разу. Лише хочу побажати нашим працівникам і усім рівнянам здоров’я і благополуччя. Бережіть себе і рідних!
Спілкувався Олександр СУБОТ.
