Британська асоціація сендвіча, що об'єднує його виробників і продавців, почала 12 травня загальнонаціональний тижневий фестиваль, присвячений ювілею. У його рамках проводиться конкурс на найкращий рецепт сендвіча і розпочато випуск спеціального журналу.
Винахідником цієї страви вважається британський аристократ, котрий жив у XVIII столітті, сер Джон Монтегю, четвертий граф Сендвіч. У зв'язку з цією обставиною головні святкування проходять у стародавньому місті Сендвіч у графстві Кент на південному сході Англії. Саме від його назви походить титул графів Сендвічів і там знаходиться їхній родовий маєток. Нащадок винахідника 11-й граф Сендвіч, котрого також звати Джон Монтегю, влаштував прийом у своєму маєтку, на якому подавали бутерброди, що носять ім'я цього сімейства. Протягом всього святкування в місті Сендвіч проходили змагання з приготування сендвічів. Жителі також грали сценки про те, як граф Сендвіч вперше замовив популярну страву. Згідно з легендою, ідея бутерброда, який включає не один, а два шматки хліба, прийшла графу Сендвічу, коли він грав у карти. Під час азартної гри, що продовжувалася багато годин, сер Джон зголоднів і попросив принести йому бутерброд, рецепт приготування якого він описав слузі в такий спосіб: кілька шматків запеченої яловичини (ростбіфа) покласти між двох шматків хліба. У такий спосіб він міг стискати бутерброд в одній руці, не розсипавши начинки, а іншою — тримати карти. Крім того, така конструкція бутерброда дозволяла їсти, не забруднивши руки. Іншим гравцям сподобався новий спосіб приготування закуски, і вони почали замовляти собі бутерброд "як у Сендвіча". Як говорить "Оксфордский словник англійської мови", перша згадка про "сендвіч" як бутерброд з'являється в щоденниках знаменитого англійського історика Едварда Гібона, автора книги "Історія занепаду і руйнування Римської імперії". У 1762 році він записав у щоденнику після відвідування кафе під назвою "Дерево какао", що бачив там 20 або 30 джентльменів, котрі "їли сендвічі". У сучасній Великобританії сендвіч є найпопулярнішою їжею під час ланчу (другого сніданку). За статистикою, британська індустрія виробництва і продажу сенвічів має річний обіг у шість мільярдів фунтів стерлінгів (9,6 млрд. доларів). 60 млн. британців щорічно з'їдають 11,5 млрд. сендвічів, 3 млрд. з яких купують, а інші — самі роблять вдома. Четвертий граф Сендвіч (інший варіант написання його імені — Сандвіч) обіймав посаду першого лорда Адміралтейства, тобто військово-морського міністра. Його ім'я носить не тільки бутерброд, але й Південні Сандвічеві острови — архіпелаг, розташований на півдні Атлантичного океану. Таку назву присвоїв їм знаменитий мореплавець Джеймс Кук на знак вдячності за підтримку морським міністром його експедицій. Крім того, Кук, котрий відкрив для європейців Гавайські острови, дав їм назву Сандвічевих. Це ім'я не прижилося, однак у географії воно вважається альтернативним назві "Гаваї". На честь графа Кук назвав два острови Монтегю — на південь від Австралії й в Аляскінській затоці.
