Під час аналізу робіт Крісті дослідникам-нейролінгвістам університетів Лондона, Бірмінгема й Уорвіка вдалося з’ясувати, що в текстах її детективів багато разів зустрічаються фрази-тригери, які викликають підвищення рівня серотоніну й ендорфінів у читачів. «Мовні зразки Крісті сприяють вищій мозковій активності, ніж звичайно, — пояснює доктор Роланд Капферер, координатор досліджень у рамках «Проекту Агата». — Стимулювання виробітку цих нейрологічних опіатів призводить до того, що від читання її творів просто неможливо відірватися».
Під час аналізу робіт Крісті дослідникам-нейролінгвістам університетів Лондона, Бірмінгема й Уорвіка вдалося з’ясувати, що в текстах її детективів багато разів зустрічаються фрази-тригери, які викликають підвищення рівня серотоніну й ендорфінів у читачів. «Мовні зразки Крісті сприяють вищій мозковій активності, ніж звичайно, — пояснює доктор Роланд Капферер, координатор досліджень у рамках «Проекту Агата». — Стимулювання виробітку цих нейрологічних опіатів призводить до того, що від читання її творів просто неможливо відірватися». Дослідники вказують, що словниковий запас Агати Крісті дуже обмежений. «Це означає, що читач не відривається і може більше уваги приділяти ключам до розгадки і сюжету», — пояснює доктор Пенілла Деніелссон з Університету Бірмінгему. Незважаючи на похмурі сюжети детективів Крісті, вона використовує слова, приємні для читачів, часто повторює ті самі слова або вирази, тим самим «гіпнотизуючи» читача. Серед таких слів «вона», «так», «дівчина», «милий/мила», «посміхнувся/посміхнулася» і «раптово». Серед звичайних фраз — «чи не постежите за цим?», «більш-менш», «день-два», «щось на зразок того». «Крісті не завалює читачів надлишковими деталями, — пояснює Капферер. — Її розповіді представляють собою «зваженість ідей», які огортають читача доти, доки сюжет не доходить до кінця. Це сприяє створенню стану «мінімального когнітивного відволікання». Крім того, як вказують дослідники, у своїх творах Крісті часто використовує тире, створюючи у такий спосіб «розповідь прискореного темпу». Кожна фраза, за якою слідує тире, спонукає читачів продовжувати читання. Онук Агати Крісті Метью Прічард ставиться до результатів «Проекту Агата» дуже скептично. «Ніякої таємниці в цьому немає, — говорить він. — Вона просто складала прекрасні сюжети».
