Вчені розробили спосіб читання думок. Використовуючи сканери мозку, вони виявили, що люди витягають з дна пам’яті старі спогади, відтворюючи події, під час яких образи, що асоціюються з ними, були закладені в пам’ять. Стежачи за тим, які ділянки мозку «висвічуються», коли людина відновлює щось у пам’яті, нейрофізіологи могли передбачити, про що вона подумає, ще до того, як вона сама це могла сказати. Колись це зможе допомогти людям з порушеннями пам’яті, наприклад тим, хто страждає на хворобу Альцгеймера.
Шон Полін з Університету Пенсільванії просив людей пригадати 90 різних об’єктів, від таких визначних пам’яток, як Тадж-Махал, і знаменитостей на зразок Холі Беррі, до повсякденних предметів на зразок пінцета. Під час демонстрації кожної картинки вчені задавали пов’язане із зображенням запитання (наприклад: «Вам подобається Холі Беррі?») і реєстрували мозкову діяльність піддослідного, який думав про людину, місце або предмет. Потім Полін та його колеги використовували комп’ютерну програму для аналізу цих мозкових кадрів. У всіх дев’яти піддослідних у визначених ділянках мозку підвищувалася активність. Але програма змогла вловити різницю в тому, як люди думають. Нарешті вчені попросили людей пригадати якомога більше з 90 об’єктів. Використовуючи результати попереднього сканування і комп’ютерної програми, вчені встановили відповідність між початковою і новою мозковою діяльністю, коли люди «копалися» в пам’яті. «Нам вдалося побачити, як думки піднімаються на поверхню», — сказав один із учасників дослідження, Кен Норман з Прінстона. Коли люди згадували Тадж-Махал, їхній мозок демонстрував ту ж модель активності, як і тоді, коли їм вперше показали картинку. Коли вони починали думати не про місце, а про предмет або знаменитість, дослідники спостерігали підвищення активності інших ділянок мозку до того, як людина отримувала спогад. У статті, опублікованій в журналі Science, говориться і про те, чому одні спогади складніше вловити, ніж інші. «Люди звичайно нічого не забувають, але деякі спогади «сплять» протягом тривалого часу, а потім раптово піднімаються, коли виникає потрібна асоціація», — сказав Норман. Індивідуальні розбіжності в мозковій діяльності дають деяке уявлення про процес створення асоціацій. Для людей, яким важко відновити щось у пам’яті, це дослідження може допомогти знайти способи впоратися з проблемою. «Зрозумівши, як люди відновлюють у пам’яті минуле, ми сподіваємося розібратися, де порушується цей процес у людей з хворобою Альцгеймера й іншими розладами пам’яті», — заявив Норман. Що стосується розсіяних і забудькуватих людей, вчені говорять, що дослідження допоможе їм краще контролювати свої думки.
