«Цю раду жде такий бардак, якого раніше ніколи не було», - сказав мені у 2015 році на першому засіданні облради цього скликання екс-депутат Олексій Кособуцький. І як виявилось, він був правий на всі сто відсотків. У перші два роки Рівненська обласна рада змінила трьох голів і півдесятка заступників. Врешті-решт вибрали Олександра Данильчука, і на майже два роки встановилась відносна, дуже відносна стабільність. Але минулого тижня в канцелярії облради було зареєстровано проект рішення про недовіру голові обласної ради, під яким підписались 23 депутати з різних фракцій. У відповідь Данильчук зареєстрував проект рішення про недовіру заступнику голови облради Олексію Бучинському.
Хитку стабільність було зруйновано, коли Олександру Данильчуку вдалося посадити в крісло голови Рівненської облдержадміністрації свою людину – Віталія Коваля. До цього моменту Данильчук був для депутатів своїм. Лідером і опорою в протистоянні з «шостим поверхом», як називають облдержадміністрацію обласні депутати. Ситуація змінилась! Данильчук став дуже впливовим і все менше став зважати на думки і побажання впливових депутатів і голів фракцій. Депутати обласної ради в якийсь момент відчули себе «обслуговуючим персоналом «царя». Схожі слова мені доводилось чути неодноразово від різних депутатів.
В сесійній залі почали наростати напруження і негатив до Олександра Данильчука. Було зрозуміло, що початок конфлікту - це лише питання часу, який настав відразу після новорічних свят. Причина - нібито недотримання домовленостей з розподілу підрядів на будівництво та реконструкцію доріг, які були досягнуті під час голосування за обласний бюджет 2020 року. Щоправда, як стверджують джерела, домовленість порушив не Данильчук, а голова обласної державної адміністрації Віталій Коваль. Однак це не міняє самої суті конфлікту. Адже обидва чиновники сприймаються як одна команда.
Про те, що готується бунт проти Данильчука, вперше я почув від депутата з «Європейської солідарності» ще три тижні тому. Але головним «заколотником» виявився голова фракції «Батьківщина» Микола Кучерук. Як стверджує поінформоване джерело, Микола Герасимович попросив собі цю роль і активно переконував своїх однопартійців, що саме він ініціатор «заколоту».
Справа в тому, що Данильчук у певній мірі шантажував Кучерука перед голосуванням за бюджет області. В разі, якби Микола Герасимович не переконав «Батьківщину» голосувати за бюджет, то голова облради оголосив би заяву про створення депутатської групи «За Рівненщину». До неї мали увійти більше 30 депутатів. В тому числі й з фракції «Батьківщина». Напередодні обласної партійної конференції це загрожувало б Кучеруку втратою посади голови партії в області. Данильчук про створення депутатської групи не оголосив, але інформація про наявність заяви про її створення з підписами потрапила в ЗМІ. Миколі Кучеруку просто необхідний був привід для реабілітації в очах однопартійців та перед столичним партійним керівництвом.
У депутатів зі «Свободи» є свій привід атакувати Данильчука. Знову ж таки, через Віталія Коваля, який уперто намагається звільнити "свободівця" Юрія Осіпчука з посади начальника обласного управління охорони здоров’я. А зараз приводів бажати звільнення голови ще більше. Адже Данильчук зареєстрував проект рішення про звільнення заступника голови облради, "свободівця" Олексія Бучинського. Тепер «Свободі» відступати нема куди.
«Європейська солідарність» - фракція, до якої входить багато впливових людей. До цієї фракції входив і сам Олександр Данильчук. Але колишні друзі стали запеклими опонентами. І знову ж таки, через те, що колишній соратник разом з головою облдержадміністрації почав перерозподіл сфер впливу.
Ситуацію можна було «розрулити», домовившись, але у Данильчука крутий характер. Замість того, щоб після реєстрації проекту рішення про недовіру сісти за стіл переговорів. Домовившись вийти на сесію облради 13 березня, провести голосування, яке не набрало б потрібної кількості голосів. Тим самим зняти всі питання про свій впив на депутатів. Данильчук включив тиск на окремих депутатів. Як стверджують поінформовані джерела, голова облради викликав до себе Ірину Савчук зі «Свободи» та Олександра Ткача з «Батьківщини» і переконав відкликати свої підписи. Переконати, вочевидь, було легко, адже Савчук працює в Рівненській обласній лікарні, а Ткач є одним з претендентів на посаду головного лікаря обласного онкодиспансеру. Обидва заклади - у підпорядкуванні обласної ради. І важко тут недооцінити вплив на кадри з боку голови облради.
Обидва депутати свої підписи відкликали, проект рішення зняли з офіційного сайту обласної ради. Але від цього проблем стало ще більше. Адже ні регламент обласної ради, ні закони України, які регламентують діяльність місцевого самоврядування, не передбачають такої процедури, як відкликання підпису і відповідно, скасування проекту рішення. Як запевнили депутати, з числа «заколотників», тепер рішучості їм лише додалось. Не виключено, що це спровокує позови до суду зі звинуваченням на адресу Данильчука в перевищенні службових повноважень.
Чи знімуть з посади Олександра Данильчука 13 березня? На мою думку: 50 на 50. Але на 100 відсотків впевнений, що спокійне життя обласної влади закінчилось. І це однозначно вплине як на підготовку, так і на результат майбутніх місцевих виборів. Адже, як стверджують поінформовані джерела, на Данильчука і Коваля покладалось створення місцевого політичного проекту. Який би мав стати союзником партії Зеленського «Слуга народу» у формуванні більшості в облраді наступного скликання. Нинішній конфлікт призведе до значного звуження кола тих, хто міг би увійти до нового місцевого проекту. Та й сам «проект» тепер можуть формувати на базі інших груп впливу. Але про це пізніше. Зараз же давайте розберемось з тим, що може відбутись на сесії Рівненської облради.
В разі, якщо депутати все ж питання про недовіру поставлять на голосування, то з високою долею ймовірності, тепер воно набере достатню кількість голосів. Заспокоїти і відмовити депутатів голосувати «за» недовіру можна, але це дорого обійдеться Данильчуку і Ковалю. Якщо ж домовиться не вдасться, то слідом за Олександром Данильчуком, депутати вочевидь візьмуться за Віталія Коваля. Тоді питання недовіри голові облдержадміністрації може стати всього лишень питанням часу. Але одна справа зняти Данильчука і зовсім інша призначити когось на його місце. Вже сьогодні говорять про п’ять кандидатур.
Микола Кучерук та Микола Драганчук – два кандидати від «Батьківщини». Кучерук багато років намагався стати головою обласної адміністрації чи обласної ради. Щоразу його зупиняли за крок від мети. Думаю, цього разу нічого не зміниться. Адже в сесійній залі навряд чи знайдеться необхідна кількість голосів за Миколу Герасимовича. Тому відразу говорять про кандидатуру Драганчука. Який вже був головою Рівненської обласної ради, якраз перед Олександром Данильчуком. Драганчук не конфліктний і цілком може набрати необхідну кількість голосів.
Світлана Богатирчук-Кривко депутат з фракції «Конкретні справи». І хоч під проектом рішення про недовіру голові облради немає підпису голови фракції «Конкретних справ» Богдана Файфури, без нього тут навряд чи обійшлось. Зрештою, найбільш підходящої людини для формування місцевого політичного проекту годі й шукати. В 2015 році він з блиском провів до обласної і районних рад невідому партію «Конкретні справи». Крім того, кажуть саме Файфура був одним з реальних кандидатів на посаду голови Рівненської обласної державної адміністрації. Але тоді розгорілась запекла боротьба і в результаті перевагу віддали Віталію Ковалю, за якого клопотав Олександр Данильчук та перший заступник голови Офісу президента Сергій Трофимов. Який, як стверджують поінформовані джерела ніби є кумом Віталія Коваля.
Олексій Бучинський, заступник голови обласної ради і кандидат на голову від «Свободи». Бучинський чи не найдовше з усіх протримався в президії Рівненської облради. Має рівні стосунки з усіма ключовими групами впливу. Цілком може влаштувати всіх, як голова облради до майбутніх місцевих виборів.
Володимир Муляр формально є депутатом з фракції ВО «Свобода», але фактично – перший депутат облради від «Слуги народу». Муляр є помічником народного депутата від «Слуги народу» Олександра Аліксійчука і людиною впливового бізнесмена Юрія Чаборая. На перший погляд може здатись, що у Володимира Муляра найменше шансів з усіх названих. Однак, це лише на перший погляд. Олександр Аліксійчук може забезпечити підтримку тих депутатів, які вже сьогодні ведуть сепаратні перемовини про своє політичне майбутнє з «зеленими». Юрій Чаборай, який є головою Рівненської районної організації «Батьківщини», може домовитись з частиною депутатів з фракції. Окрім того Чаборай має хороші стосунки зі «Свободою» і багатьма депутатами з ЄС. Як і у випадку з Бучинським, кандидатура Володимира Муляра може стати компромісною на період до майбутніх місцевих виборів.
Тож 13 березня може стати нещасливим для Олександра Данильчука. Це у випадку, якщо сесія відбудеться. Не виключено, що в день відкриття сесії депутати не зберуться. І це був би найкращий вихід з ситуації для всіх сторін конфлікту. Якби не одне «але»: на цій сесії депутати мають ділити гроші, призначені для розвитку інфраструктури області.
Олексій КРИВОШЕЄВ.
