Нещодавно речник Рівненської єпархії УПЦ (МП) архімандрит Герман здійснив постриг у монахині пенсіонерки Раїси, яка має проблеми зі здоров’ям. Зробив це у квартирі у Києві, де вона мешкає. Виявляється, що приймати чернецтво вдома тепер стало явищем поширеним. Для цього потрібно лише отримати дозвіл у правлячого митрополита. Священники розповідають, що таких домашніх ченців на Рівненщині чимало.
Архімандрит Герман, речник Рівненської єпархії:
— Колись на Русі був звичай приймати у чернецтво на старість. Однак зараз це почало масово входити в моду. Біблія навчає, що коли людина стає монахом, то вона перероджується. Через це й ченці беруть собі нове ім’я, бо після постригу вони зовсім інші люди. Не ті, що були до цього. Більше того, тим, хто прийняв чернецтво, прощаються усі гріхи.
Можливо, через це й люди почали масово приймати чернецтво вдома, бо вважають, що так їм простяться усі гріхи. Тобто люди живуть в миру як хочуть, а на старість йдуть на хитрість та приймають чернецтво. І це неправильно, бо чернече життя потребує великого подвигу. Ніхто Бога обдурити не може. З якою метою ти робиш справу, по тому й отримуєш нагороду від Всевишнього.
Розуміючи своєрідний підступ у цьому питанні, священник завжди запитує, для чого це людині.
Але у нас на Рівненщині зараз масово практикують звичай чернецтва вдома. В основному це жінки у старшому віці, які уже не мають чоловіка. Дозволяємо це робити лише благочестивим людям, які справді моляться та постяться.
Для прийняття чернецтва вдома потрібно подати прохання на ім’я владики в єпархію. Коли прохання задовольняють, то направляється спеціальний священник, монах. Іншими словами, той, хто має чернечий сан. Якщо отець одружений, то такого обряду він звершити не може. Якщо людина може приїхати, то такий обряд краще проводити у монастирі, до якого згодом «припишуть» людину. Бо перед постригом людина має від початку храму і до вівтаря проповзти. Після звершення обряду людина так і залишається числитися за певним монастирем, а фактично живе вдома. Більшою мірою це виходить таке таємне чернецтво.
Оскільки таких жінок є чимало, то ми радимо їм не особливо хвалитися цим. Адже чернецтво — це не нагорода, не слава, а подвиг. Повністю чернечий одяг носити не потрібно. Це уже якщо людина мешкає у монастирі. Зазвичай ті, які несуть чернецтво вдома, скромно вдягаються та ведуть розмірений спосіб життя.
Богдан СЛОНЕЦЬ.
