Матвій Железняк – відомий спортсмен родом з Львова. Хлопцю лише 20 років, проте він об’їздив десятки країн, беручи участь в змаганнях з водного поло. В складі збірної України брав участь в Олімпійських іграх в Баку. Його запрошували на навчання в спортивному коледжі США, а нині він – військовослужбовець військової частини 3055 2 Галицької бригади Національної гвардії України, і служить в Рівному.
Матвій займається спортом з дитинства. Спершу це були бальні танці, на які батьки віддали його в шестирічному віці. Проте у 13 років хлопець вирішив, що це заняття не для чоловіків і покинув їх. Хотів усерйоз зайнятися баскетболом, бо має зріст 2 метри. Проте тато переконав надати перевагу водному поло. Тим більше при львівському «Аквапарку» була команда. Пізніше юнаком зацікавилися спортивна школа-інтернат і запросила на навчання. Він брав участь в регіональних чемпіонатам та в чемпіонатах України.
- У нас була сильна команда. Ми займали призові місця на всеукраїнському рівні, - розповідає Матвій журналістці Дарині Петрушкевич. - Я виграв 3 чемпіонати України у складі львівської збірної. Потім увійшов до Збірної України. Ми брали участь у міжнародних турнірах в Німеччині, Нідерландах, Польщі, Болгарії, Італії. А у 2015 році – в Олімпійський іграх в Баку.
- Отже, твій успіх не пройшов не поміченим…
- Так, ми з моїми батьками розіслали резюме по американських коледжах, і один з них зацікавився моєю кандидатурою. Я добре знав англійську і поспілкувався з тренером коледжу он-лайн. Після нашого діалогу він твердо вирішив, що я маю навчатися у них. Знайшов для мене дуже хорошу спортивну стипендіальну програму і навіть роботу, щоб я міг оплатити своє навчання і проживання в США. Проте вступити до цього коледжу я так і не зміг через те, що не зміг здати складний вступний іспит з англійської мови.
- Мабуть, ти був дуже засмучений цим?
- Не те слово, проте це було для мене уроком. Я зрозумів, що дуже розслабився, що потрібно було краще дбати за своє майбутнє. Тому ще до того, як мені виповнилося 20 років, не чекаючи на повістку, я пішов до воєнкомату на осінній призов. Щоправда, надіявся служити у Львові, на батьківщині. Проте мене відправили в Рівне.
- Ти служиш уже кілька місяців як військовослужбовець строкової служби. Які в тебе враження?
- Більше позитивних, ніж негативних. По-перше, служба тебе дисциплінує у великій мірі. По-друге, вчить новому. По-третє я отримав час задуматися про своє майбутнє. Я зрозумів, що до армії витрачав дорогоцінний час на речі, які не приносили мені жодної користі, наприклад, комп’ютерні ігри. Також я зрозумів, що не хочу продовжувати спортивну кар’єру. Натомість планую підписати контракт із НГУ, а також глибше зайнятися вивченням програмування у вільний час. Хотів би працювати у Нацгвардії саме в цьому напрямку в майбутньому.
