У світі почали говорити про ймовірний цього року голод у деяких країнах. В Україні ж, де третина населення живе у сільській місцевості, загроза голоду видається менш реальною. Проте все ж зменшення врожаю та підвищення цін на продукти помітно відчує значна частина українських родин.
Олександр Романчук, власник та директор фермерського господарства «Влада» на Млинівщині, яке майже 20 років займається овочівництвом:
— Сьогодні є чимало проблем. По-перше, дуже низька ціна на овочі. Капусту, моркву та буряк нині доводиться вивозити у поле розкидати — вони нікому не потрібні. Ми платили майже 100 тис. грн за зберігання їх у камерах, за електроенергію, а вони не продаються цього року. На наступний рік знову плануємо засівати капусту, буряки, овочі, але на третину менше, аніж раніше.
Дуже турбує і ставлення банків. Я обслуговувався в одному банку 20 років, мав так званий кредит овердрафту тримісячний — то брав, то гасив. А недавно мені повідомили, що цей овердрафт закінчується. Під час карантину потурили, можна сказати. Я поїхав у Рівне, аби мені пояснили, у чому справа, а ті, хто мені потрібен був, в онлайн-режимі працюють — вже четвертий тиждень не можуть вирішити мою проблему. Ми все ж напнемся, погасимо ще 100 тис. грн боргу — і з того банку підемо. Хоча ми — та курка, яка несе їм яйця: вчасно платимо за послуги, постійні клієнти. Але у нас ще принаймні є власні кошти. А що робити фермерам, які не мають нічого за душею і ні кілограма зерна на посів, а їх банк на поріг навіть не пускає?
Якщо й надалі буде таке ставлення у державі, то може виникнути голодний бунт. Звісно, великі компанії зможуть імпортувати продукти з-за кордону, але яка несправедливість у країні! Такі, як ми, в яких до 500 гектарів, якісь вигнанці у країні.
Анонсували, що люди, які повернулися з-за кордону, можуть взяти шматок поля і працювати — так створять робочі місця. І є люди, які хочуть взяти 10-15 гектарів і працювати, бо ж не буде за що жити. Але як їх взяти, якщо земля в оренді у великих компаній? У країні орієнтація на великі агрофірми, а там працює невелика кількість людей, вони, як на мене, взагалі обкрадають державу, бо вивозять зерно за кордон ще й повертають собі ПДВ.
Маленьке фермерське господарство продає зерно по 4000 грн за тонну на внутрішній ринок і з цієї суми сплачує ПДВ. А той, хто за кордон продає, має нульову ставку ПДВ. От я кукурудзу за кордон везу — виходить 800-1000 грн різниці на тонні. А якщо взяти, що середня врожайність — 10 тонн на гектар, то держава олігархові дає на гектарі 10 тис. грн «допомоги». А скільки вони тисяч гектарів обробляють? То вони й техніку можуть собі дорогу нову купити, ще й привезти її за меншим оподаткуванням.
Ми не здаємося, не падаємо духом, далі садимо і сіємо. Якось, думаю, виживемо, але як меншим вижити, не знаю. У нас на Рівненщині є велике підприємство, яке надає фермерам товарні позики. Продає мінеральні добрива по 14 тис. грн, ще три відсотки на місяць додає, якщо позика, то виходять добрива по 18 тис. грн за тонну. От наче і надає селянам послугу, а виходить дві ціни. З Польщі тонну міндобрив, не враховуючи витрат на транспорт, можна привезти за 7 тис. грн.
Не думаю, що цього року буде бракувати продуктів в Україні. Все одно щось вродить, та й Україна виробляє чимало, повірте. Південь сухий, там справді велика проблема. Може, не такий врожай буде великий цьогоріч, але, думаю, з хлібом будемо. Внутрішній ринок точно забезпечать, у крайньому разі держава вчасно перекриє кордон, щоб олігархи не вивозили останнє і не створили штучний голод. Проте буде менше валютних надходжень від експорту. Питання лише у тому, за якою ціною продаватимуть на внутрішньому ринку товари. Пекарі вже кажуть, що підніматимуть вартість хліба, бо все дорожчає. Але ж вони зерно купували по три гривні. Борошно у магазинах нині коштує 15 грн, а у сусідній Польщі, до прикладу, по вісім.
Надія Переходько, директорка обласного департаменту агропромислового розвитку:
— Цьго року на Рівненщині планують посіяти ярих культур на площі 380 тис. га. Це навіть на тисячу гектарів більше ніж торік. На сьогодні переважна більшість підприємств уже завершили посів сільгоспкультур, лише окремі ще сіють пізні: кукурудзу, соняшник, сою і овочеві. Якщо говорити про посіви озимих, то вони переважно у доброму та задовільному стані. Але раніше кінця травня про обсяги формування врожаю говорити не зможемо.
95% аграріїв (як малі, так і великі) беруть запозичені кошти і ресурси на посівну. Хтось винен більше, хтось менше, але розраховуватимуться після урожаю. Інформації, що хтось з аграріїв не сіє, бо не має ресурсів, не маю. Мусять сіяти, бо ж земля в оренді і за неї потрібно платити.
Щодо підтримки держави, то цього року буде діяти програма здешевлення відсотків за користування кредитами, але скористатися нею зможуть лише малі фермери та малі сільськогосподарські підприємства, в яких виручка від реалізації за попередній рік складає до 20 млн грн. Також можуть скористатися програмою здешевлення відсотків ті, хто займається тваринництвом і братиме під це кредит. Цього року діятимуть програми здешевлення вартості будівництва тваринницьких ферм і комплексів, здешевлення вартості придбання племінного поголів’я. Дотації фізичним особам за молодняк ВРХ не буде, але передбачено кошти на підтримку бджільництва, діє програма розвитку садівництва. Окрім того, всі сільськогосподарські підприємства можуть скористатися програмою 25-відсоткової знижки на придбання техніки українського виробництва. Планується підтримка новостворених фермерських господарств, молодих фермерів і галузі молочного скотарства шляхом виплати дотації за утримання ВРХ, але це лише невеликим фермерським господарствам, які мали виручку до 20 млн грн. Тобто певні програми є, але сказати, що цього достатньо аграріям, не можна. Ми порушуємо питання, щоб все-таки відсотки за користування кредитами могли отримувати всі підприємства.
