Збудований поспіхом у 1985 році до 40-річчя Перемоги, меморіал деякий час використовувався для проведення відповідних урочистостей. Часи змінилися, і тепер мовчазний гранітно-металевий монумент на околиці став майже офіційно нікому не потрібним.
Начальник відділу культури міськвиконкому Андрій Ткачук:
— Щоб вдихнути в меморіал нове життя, треба створити там щось постійно діюче. Бо інакше людей за місто не виманиш. Тобто добре було б відкрити у нижній частині меморіального комплексу музей бойової слави, як це зробили у Києві. Чи ж посприяти, щоб там «запрацювали» гуртки і клуби патріотично-військового виховання молоді, зрештою створити якийсь спорткомплекс.
Поки над пагорбом Слави літають задуми нового керівництва області, не забуває його і влада міста. Так, міська рада згадала про меморіал у зв’язку із 60-річчям Перемоги, зобов’язавши керівника міської «похоронки» (офіційно — спецкомбінат побутового обслуговування) Олексія Хмілецького впорядкувати і підремонтувати меморіал, забезпечити урочисте покладання на нього вінків. Управління освіти, житлово-комунального господарства та організації і об’єднання ветеранів мають прибрати на меморіалі сміття і посадити дерева. А відділ культури — забезпечити проведення масових заходів, а також спільно з управлінням архітектури та містобудування підготувати звернення до Міністерства культури та мистецтв України щодо свого бачення подальшої долі меморіалу.
Це звернення майже дослівно повторює аналогічне звернення до міністерства шестирічної давності. У 1999 році влада міста вже клопоталася, щоб їй, при неможливості підтримувати меморіал у належному стані та охороняти його, дозволили демонтувати окремі елементи загальної композиції, які представляють цінність, і перенести їх на інший меморіал, що на Дубенському кладовищі. Як інший варіант, у Міністерства культури просили довести до Кабміну необхідність виділення з держбюджету цільових коштів для проведення ремонтно-реставраційних робіт на меморіалі та його утримання.
Тоді відповіді не дочекалися. Чи дочекаються тепер?
