Нещодавня заява голови ОДА про намір знести стадіон «Авангард» (щоб на його місці відбудувати палац Любомирських), а стадіон спорудити на пагорбі Слави, отримала своє логічне пояснення. Як з’ясувалося, влада не бачить іншого способу привернути увагу рівнян до місцини на околиці Рівного обабіч вулиці Київської. Йдеться не про ветеранів війни, кількість яких чомусь із кожним роком збільшується. І не про тих рівнян, що звикли на території зруйнованого меморіалу Слави вигулювати собак, красти метал чи забавлятися з повіями з «київської» автотраси. Мова про нормальних людей, яких серед нас більшість. І які, незалежно від віку, пов’язують меморіал Слави з пам’яттю про полеглих у війні, вважають його монументальним символом перемоги над фашизмом.
Збудований поспіхом у 1985 році до 40-річчя Перемоги, меморіал деякий час використовувався для проведення відповідних урочистостей. Часи змінилися, і тепер мовчазний гранітно-металевий монумент на околиці став майже офіційно нікому не потрібним. Начальник відділу культури міськвиконкому Андрій Ткачук: — Щоб вдихнути в меморіал нове життя, треба створити там щось постійно діюче. Бо інакше людей за місто не виманиш. Тобто добре було б відкрити у нижній частині меморіального комплексу музей бойової слави, як це зробили у Києві. Чи ж посприяти, щоб там «запрацювали» гуртки і клуби патріотично-військового виховання молоді, зрештою створити якийсь спорткомплекс. Поки над пагорбом Слави літають задуми нового керівництва області, не забуває його і влада міста. Так, міська рада згадала про меморіал у зв’язку із 60-річчям Перемоги, зобов’язавши керівника міської «похоронки» (офіційно — спецкомбінат побутового обслуговування) Олексія Хмілецького впорядкувати і підремонтувати меморіал, забезпечити урочисте покладання на нього вінків. Управління освіти, житлово-комунального господарства та організації і об’єднання ветеранів мають прибрати на меморіалі сміття і посадити дерева. А відділ культури — забезпечити проведення масових заходів, а також спільно з управлінням архітектури та містобудування підготувати звернення до Міністерства культури та мистецтв України щодо свого бачення подальшої долі меморіалу. Це звернення майже дослівно повторює аналогічне звернення до міністерства шестирічної давності. У 1999 році влада міста вже клопоталася, щоб їй, при неможливості підтримувати меморіал у належному стані та охороняти його, дозволили демонтувати окремі елементи загальної композиції, які представляють цінність, і перенести їх на інший меморіал, що на Дубенському кладовищі. Як інший варіант, у Міністерства культури просили довести до Кабміну необхідність виділення з держбюджету цільових коштів для проведення ремонтно-реставраційних робіт на меморіалі та його утримання. Тоді відповіді не дочекалися. Чи дочекаються тепер?
