Дуже часто кажуть: “На порозі не стій” або “Давай, але тільки не через поріг”. Забобон став таким собі негласним правилом: на порозі не стоять, через поріг не вітаються, а якщо щось дають – то хоч однією ногою, але намагаються наступити на поріг. Але ось що означає ця прикмета і чому її так бояться порушити, більшість не знає.
Виявляється, прикметі вже тисячі років. Річ у тім, що дім для наших пращурів був зоною безпеки, а все, що було за ним, тобто, за його порогом, вважалося небезпечним – там таїлися не тільки видимі, а й невидимі небезпеки з потойбічного світу. Щоб захистити себе від них, наші предки хоронили в домі під порогом спалений прах родичів. Вважалося, що він оберігає житло від зла, хвороб, порчі та інших напастей, а сам водночас залишається в межах безпеки, тобто, вдома. Але турбувати прах якимось чином не можна – притягнеш до себе біди. Тому й з’явилася низка заборон, пов’язаних з порогом:
- не можна вітатися через поріг або розмовляти, стоячи на ньому;
- не можна передавати що-небудь;
- не можна стояти і сидіти на порозі;
- не можна на порозі їсти і пити;
- не можна мести сміття через поріг.
Вірили, що речі, передані через поріг, принесуть нещастя, разом з ними можна віддати удачу і багатство, а мести сміття через поріг – це вимести достаток із дому.
З приходом християнства традиція ховати прах близьких під порогом зникла, а прикмета залишилася. Зараз, щоправда, не вітаються через поріг і не тримають гостей на ньому ще й з іншої причини – це просто неввічливо.
