…Петро Мирончук понад 30 років пропрацював бухгалтером у місцевому колгоспі, дружина Галина — медсестрою у місцевому дитячому садку. Мирончуки виростили двох синів. Старший син одружився, має дітей, мешкає в сусідній області. Молодший син Сашко сім’ї ще не створив, чимало часу проводив на роботі. Захоплювався комп’ютерами, а повертаючись додому, поспішав, щоб допомогти батькам по господарству, адже вони мають півтора гектара землі, тримають корів, свиней, курей. Окрім того, Олександр щоразу провідував прикуту до ліжка бабцю. У Михайлівці журналістам «РВ» сказали, що Олександр був «золотою дитиною».
— Ми жартома запитували сина: «То кажи, коли вже кабана нам до твого весілля колоти?». І одного разу почули: «Коліть порося!». Загалом Олександр не розповідав нам про своїх друзів , — каже Петро Мирончук.
У той листопадовий ранок Галина попросила сина, щоб коли буде повертатись додому, купив ліки для бабусі, а також курячі стегенця та дві пачки дріжджів. Олександр виконав прохання мами, проте на роботі затримався. Разом з колегами у той день вони щось відзначали. Свідки згодом розкажуть, що Сашко за увесь час випив лише пляшку пива. З якихось причин він вийшов з маршрутного таксі у Крупці. Там його бачили на зупинці ще увечері. Дехто згодом скаже, що Олександр лежав, підклавши під голову шапку. Та ніхто не спромігся підійти та поцікавитися, чи не потрібна людині допомога. А мати тим часом набирала мобільний сина, проте спершу той мовчав, а потім — оператор відповів, що «абонент поза мережею». Насправді телефон вже був у злодія, щоправда, той потім скаже, що його… знайшов.
А вранці до Сашка підійшли люди, яким видалося, що він… спить. Кажуть, що підняли його з узбіччя. Олександр ще розмовляв з ними і, нібито, від допомоги відмовився. Його й залишили на зупинці. Там о восьмій тридцять його знайшов наряд ДАІ. Він був мертвим. Сирі курячі стегенця, які знайшли неподалік молодого чоловіка, міліціонерам видалися… закускою.
— Замість того, щоб викликати лікаря, щоб той засвідчив смерть сина, міліціонери самі відвезли Сашка у морг і там закрили, — розповідає Петро Мирончук.
Мама Олександра каже, що одяг, який належав його сину і який вони потім забрали з моргу, був мокрим, а з черевиків довелося виливати воду та викручували шкіряну куртку, хоча це й видалося дивним, бо на дворі у той день був мороз.
Міліція у порушенні кримінальної справи відмовила через відсутність… події злочину.
— Під час огляду тіла ознак насильницької смерті не виявлено, рішення експерта було таким: молодий чоловік помер від розриву селезінки. Проаналізували останню добу його життя; ми знайшли людей, які його бачили, він їхав у маршрутці. Ніхто Олександра не бив. Тому відмовили у порушені кримінальної справи, але батьки з таким рішенням не згодні, — розповів «РВ» заступник начальника Радивилівського райвідділу міліції Віктор Мінько.
Експерти сказали, що в юнака знайшли тупі травми грудної клітки та живота, переломи ребер та розрив селезінки, а травми такі могли виникнути від дії тупих твердих предметів або ж від падіння.
За ще однією версією міліціонерів, перед тим як сісти у маршрутне таксі, Олександр на хвильку відійшов на новобудову. Саме там послизнувся, впав та отримав травми. Оскільки випив пива, під дією алкоголю спершу болю не відчув. Лише у маршрутці йому стало погано, отож і вийшов на вулицю, не доїхавши додому.
Батьки й досі не можуть отямитись від цієї непоправної втрати та не вірять, що син отримав розрив селезінки від того, що впав.
— Я хочу знати правду про смерть сина, — каже, втираючи сльози, мама Сашка.
Родина Мирончуків надіслала листа міністру внутрішніх справ України Юрію Луценку з проханням встановити справжні обставини загибелі їхнього сина.
