Спогад про В’єтнам

Моє вже давнє дитинство пройшло поруч із В’єтнамом. У цій далекій країні Південно-Східної Азії я жодного разу тоді не був. Не був і після, аж до теперішніх часів. Аде як забути практично щоденні повідомлення по радіо-телевізору про війну у В’єтнамі? Ту саму, де «героїчний в’єтнамський народ» мужньо протистояв «американським агресорам». Нам повідомляли про бої, яких ми не бачили, про збиті літаки і знищених «агресорів». Ніхто не пояснював, звідки у тих в’єтнамців, які ходили худі та босі й сіяли рис у воді, бралися найновіші літаки-винищувачі, зенітні ракети, і таке інше. Всі розуміли, що це все від нас. Але ніхто про це вголос не говорив. Навіть мій далекий родич, теж Микола, який за свідченням його дружини та тещі, проходив військову службу у В’єтнамі, мовчав і нічого не розповідав. А що? Це все було так далеко. Ніби на іншій планеті. Тому послухавши новини про бої у В’єтнамі, ми як і завжди йшли до школи, на спортмайданчик, у кіно на «фантомаса» та «мстітєлєй»… Про те, що десь далеко щодня гинуть такі ж самі діти, як і ми, якось не думалося. Тим більше не думалося, що гинуть ці діти з вини керівників нашої тодішньої «родіни», яку ми мали самовіддано «любіть». Так минав рік за роком — повідомлення про бої у В’єтнамі, збиті літаки та спалені села, чергувалися з інформацією про «женевські переговори», на яких мали врешті домовитися про завершення тої, здавалося, безкінечної війни. А ми тим часом вже й повиростали… Чи могли ми тоді, пів століття тому, уявити собі, що війна буде у нас, що це нас обстрілюватимуть ракетами і закидатимуть бомбами, що це у нас будуть щодня гинути дорослі й діти і що інформація про це проходитиме світом як колись інформація про війну у В’єтнамі — фоном поміж повідомлень про музичні фестивалі, кінопрем’єри, міждержавні переговори. Навіть більше — сьогодні новини про нашу війну вже зійшли з перших сторінок світових новин. А що тут нового — ворог по нас стріляє, десь чи то йдуть, чи то не йдуть переговори, Зеленський грає у пінг-понг… Набридли ми світу зі своєю війною, як колись набрид В’єтнам. Якщо хто забув, ту війну американці разом із демократичною частиною В’єтнаму врешті програли, залишивши тих в’єтнамців на поталу нашим тодішнім співвітчизникам та китайцям. Хто програє тепер?