Воду з майже трьох десятків найвідоміших джерел Рівненщини дослідили фахівці Рівненського обласного лабораторного центру. І виявилося, що джерел з ідеальним складом води серед них немає. Фахівці стверджують, що люди насамперед звертають увагу на зовнішній вигляд та смакові якості води: вона має бути прозорою, безбарвною, прохолодною і смачною. Проте смачна вода не завжди означає, що вона безпечна. Найнебезпечнішим виявилося джерело в селі Синів Гощанського району.
Оцінювали якість води за 16 санітарно-хімічними та трьома мікробіологічними показниками: запах, смак та присмак, забарвленість, каламутність, рН, перманганатна окиснюваність, амоній, нітрити, нітрати, загальна жорсткість, хлориди, сульфати, залізо загальне, лужність загальна, магній, кальцій, загальні колі-форми, Е. Сoli, коліфаги.
Загалом фахівці, перевіряючи джерела, розподілили їх на три групи: блакитний перелік — джерела з бездоганною якістю води, зелений — вода придатна для споживання, але з можливими відхиленнями від стандартів, які легко коригуються, червоний — небезпечні для користування.
Люди часто набирають воду з джерел у пляшки та інший посуд і пізніше готують на ній їжу. Використовують також для приготування дитячих сумішей, вважаючи, що джерельна вода для дитини найкраща. Та, на жаль, не з кожного. Лабораторний центр звертає увагу на те, що вода, яка містить нітрати, досить часто здається смачною і добре втамовує спрагу. При цьому нітрати у високих концентраціях є небезпечними, насамперед для дітей до трьох років.
Доповнюють проблемний список джерела в Острозі на вулицях Татарській та Бельмаж, а також джерело на дослідній станції в Сарнах. Останнє гарно облаштоване, з «м’якою» водичкою, але небезпечне щодо вмісту кишкової палички. При цьому фахівці лабораторного центру вважають, що при належному впорядкуванні воно, як і острозькі, з «червоного» списку має шанси переміститися у «зелений».
Воду з двох джерел у селі Олександрія Рівненського району — в центрі села та біля табору «Джерельце» — також не радять пити. Лабораторний центр повідомляє, що у минулі роки інформував сільраду про необхідність встановлення попереджувальних табличок про шкідливість цієї води для здоров’я, але донині такого оголошення вони там не побачили. Тому знову готують відповідні листи до органів місцевої влади, як і щодо інших неблагополучних джерел.
У «червоному» списку також і джерело у селі Корчів’я Костопільського району. Воно пересихає і втрачає колишні властивості. У воді тут виявили речовини, які свідчать про наявність вірусів, а також про фекальні забруднення. Таку воду краще не пити.
До «блакитного» переліку джерел з водою, яка відповідає усім визначеним вимогам, потрапили джерела: Святого Сергія в Грушвиці Рівненського району, Святої Праведної Анни в Онишківцях Дубенського району та в с. Городище Рівненського району.
«Зелено-блакитні» джерела, які не можуть вважатися ідеальними, але максимально до них наближені: у с. Олізарки Володимирецького району, у Хотині та Гориньграді-1 Рівненського району, у Великих Межиричах на Кореччині.
Багато кого цікавить джерело Святого Миколая у селі Гільча Здолбунівського району. Через надмірні лужність, вміст кальцію та мікробне забруднення воно не потрапило до категорії ідеальних. Не «дотягнула» до ідеалу й вода з джерела с. Липки Гощанського району Свято-Успенського чоловічого монастиря. Але, як вважають самі ж дослідники, улюблене джерело у кожного своє. І навіть якщо вода у ньому не ідеальна, незначне відхилення шкоди не завдасть, бо споживають її не в надто великій кількості.
«Зеленими» можна вважати також джерела у Малих Дорогостаях на Млинівщині, у Городку (біля мосту), у Понебелі, Великій Омеляні та в Сергіївці Рівненського району. До цього ж списку потрапили джерело на Боярці та у мікрорайоні «Північний» у Рівному, також у Шпанові, Золотієві, Карпилівці. Цілком придатна до споживання і вода з джерела у вже згадуваній Олександрії, воно розташоване за залізничним переїздом і є єдиним з трьох у цьому селі із задовільною якістю питної води.
І все ж Рівненський лабораторний центр застерігає: джерельну воду, які б хороші характеристики вона не мала, не варто зберігати тривалий час. Природна вода має власну мікрофлору екосистеми, і вона не проходить промислового знезараження, як фасована. Тому довго таку воду, особливо у пластикових пляшках, не зберігайте. Ставити вдома її бажано у прохолодному місці без потрапляння прямих сонячних променів.
Світлана Федас.
