Чотири роки тому збудували в Рівному дорогу, яка сполучила вул.Студентську і Чорновола — через поле в мікрорайоні «На Щасливому». Власниками цієї дороги цілком можна назвати рівненських бізнесменів Романа Куриса та Олега Каштана, бо саме на їхній землі за їхньою ж ініціативою вона й прокладена. Раптом майже через чотири роки ці бізнесмени звернулися до міської ради з щедрою пропозицією передати свою землю, а отже, й дорогу — у власність міста. Чому?
Йдеться про чотири суміжні ділянки на вулиці Каштановій, загальною площею 70 соток. Половина з них належить забудовнику Олегу Каштану, а інша — ТзОВ «Південний плюс», чиїм власником та засновником є Роман Курис.
Землевласники самі запропонували передати ці ділянки місту. На сайті міської ради уже можна почитати відповідні проєкти рішень. У тексті не йдеться про жодну компенсацію за землю — ані грошима, ані іншими ділянками.
Втім, причиною цьому може бути не щедрість, а економія ресурсів. Адже якщо ця земля перейде до міста, то саме воно й буде утримувати та ремонтувати дорогу через мікрорайон коштом свого бюджету. Спершу ці проєкти рішень ще мають вивчити на депутатських постійних комісіях, а потім їх винесуть на розгляд сесії.
Рівняни можуть пригадати, як помпезно у 2020-му відкривали цю новозбудовану дорогу з рівним асфальтом, тротуарами та велодоріжками. Її запланували, щоб розвантажити вулицю Чорновола, яка тоді постійно стояла в заторах. Кажуть, з’явилася вона там саме завдяки приватним інвесторам, а от місто на неї не витрачалося.
Віктор Шакирзян, в.о. міського голови Рівного:
— Це для обслуговування дороги, щоб місто могло її утримувати в належному стані. Ви ж бачите, ця дорога уже існує, її не треба робити. Передається безкоштовно, в такому стані, як вона сьогодні є. Для рівнян це буде абсолютно плюс, бо ми зможемо її обслуговувати, робити розмітки… Підрядник зробив це свого часу на своїй приватній земельній ділянці, а сьогодні передає.
Микола Бляшин, депутат міської ради Рівного:
— Я ще не встиг ознайомитися з проєктами, в нас на комісії (станом на вівторок) їх не було. Але, очевидно, логіка така: коли хтось хоче забудовувати земельні ділянки комплексно, виникає питання з дорогами, треба забезпечувати доїзд. Одним із способів врегулювання питання є те, що коли люди відмовляються, то місто бере ці ділянки, щоб або обслуговувати дороги, або будувати. Така практика існує. Хоча теоретично, дорога може й залишатися у приватній власності. Але є певні колізії в законі: яким чином вона є дорогою, якщо вона приватна; хто її обслуговує, чи там поліція виїжджає; як на приватній ділянці зробити загальнодоступну дорогу і який там режим руху… До кінця це питання в законодавстві не врегульовано. Тому ідуть спрощеним шляхом, коли місто їх бере — тоді це вже не приватна ділянка, а дорога доступна для всіх.
Олена РАКС.
