Чому Росія обстрілює Україну вдосвіта

1180 0

Ми у соцмережах:

Збитий біля Києва російський літак. Фото ЗСУ

"Двадцать второго іюня, ровно в чєтирє часа, Кієв бомбілі - нам обьявілі, что началася война", - сюжет цієї радянської пісні, написаної у червні 1941 року про вторгнення нацистів у Радянський Союз і в Україну, повністю повторив Володимир Путін вже під час його нападу на Україну, пише ВВС.

Хоча, як свідчать деякі документи, бомбування Києва у 1941-му могло статись близько 7-ї ранку, проте легендарна пісня зафіксувала саме "ровно 4 часа". Через 80 років після німецького бомбардування перші російські ракети впали на Київ близько 4-5-ї години ранку 24 лютого 2022 року. Відтоді Росія ще не раз вдавалася до обстрілів та авіаударів по українських об'єктах рано-вранці. Хоча, звісно, обстріли ідуть і в інші частини доби.

Саме о 5-й годині ранку в різні дні росіяни обстрілювали Яворівський полігон, телевежу у селі Антопіль біля Рівного, житловий будинок на київській Оболоні та багато інших об'єктів. Під час кожного з цих ударів гинули люди. У п'ятницю близько 6:30 ранку російські ракети вдарили по львівському авіаремонтному заводу. У чому задум таких ранкових обстрілів зі сторони Росії?

Задум перший: раптовість

"За воєнною історією і класичною теорією військового мистецтва початок вторгнення рано-вранці дає більше денного часу для активних дій в перший, вирішальний, день вторгнення", - цитує ВВС Павла Лакійчука, військового морякв у відставці, а нині керівника безпекових проєктів Центру глобалістики "Стратегія XXI".

У стартовий день вторгнення російські війська справді намагалися максимально просунутися одразу після ракетних ударів на всіх напрямках від Полісся до Херсонщини. Утім, за словами експерта, росіяни так і не змогли достатньо ефективно спланувати і провести свій перший масований ракетно-авіаційний удар. Через що Росія до цього часу не придушила систему протиповітряної оборони України, а план захопити Київ за кілька днів провалився ціною величезних втрат збройних сил РФ. Попри це, Кремль не відмовився від тактики ранкових ударів, що повторює дії німецьких бомбардувальників 22 червня 1941 року.

Задум другий: жертви

"Война началась на рассвєтє, чтоб больше народу убіть. Спалі родітєлі, спалі іх дєті, когда сталі Кієв бомбіть", - таким є другий куплет згаданої пісні про початок німецько-радянської війни. Ранкові удари справді можуть призводити до більших жертв, адже люди в цей час сплять і найменше готові до небезпеки. Це ж стосується і військових, які о 5-й ранку можуть перебувати у переповнених казармах, як це сталося на Яворівському полігоні.

Павло Лакійчук погоджується, що кінець ночі - чи не найважчий час доби для ППО: "Вести вогонь намагаються в час, коли чергові пости нашої протиповітряної оборони найбільш виснажені, а це саме з 4-ї до 6-ї години ранку - так звана "собача вахта".

Задум третій: символізм і деморалізація

"Практичних пояснень нічних ракетних обстрілів може бути безліч. Наприклад, за даними вечірніх розвідзведень штабами визначаються першочергові цілі, потім йде ланцюжок ухвалення рішень, що триває 3-6 годин, і так початок обстрілів приходиться на 4-6 ранку", - розмірковує Павло Лакійчук.

"Але я все ж таки переконаний, що основний момент при виборі часу - психологічний та спрямований на мирне населення: українці мають тремтіти усю ніч в очікуванні нових обстрілів, нових руйнувань, нових жертв. Таким чином хочуть їх зламати, подавити волю до спротиву", - вважає військовий моряк у відставці.

І нагадує про дивну любов російського президента до символічних, на його думку, жестів: "Для Путіна і його генералів символізм має дуже важливе значення - звідси і ось це "ровно в 4 часа"...

Що далі?

"Росіяни розраховували більше на психологічний ефект, що українці відразу зламаються. Не вийшло. Тепер вони вимушені проводити повітряну операцію в умовах активної протидії, причому наростаючої. Їхня стратегічна мета на цьому етапі - залякування населення, дезорганізація органів державного управління, "примушення до миру". По-іншому вони воювати не вміють - згадайте Чечню, Грузію, Сирію", - звертає увагу Павло Лакійчук.

Один з останніх куплетів радянської пісні про 22 червня 1941 року звучить так: "Кончілся бой за століцу, бросілісь нємци бєжать. Бросілі танкі, бросілі міни, нєсколько тисяч солдат". З огляду на перебіг нинішньої війни в Україні та невдалі спроби росіян взяти українську столицю, слова старої пісні набувають нового символізму, причому вже не для "німців", а іншого народу. І цей символізм навряд чи дуже сподобається Володимиру Путіну.

За публікацією ВВС.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також