Заняття йогою — один із найефективніших для людей похилого віку способів підтримки фізичної форми протягом тривалого часу.
Під час занять зміцнюються та розтягуються м’язи; відновлюється природна рухливість суглобів; відновлюється статична рівновага, завдяки чому розвантажуються рухові органи; зводяться до мінімуму болі в спині та м’язові болі; покращується кровообіг; стимулюється імунна система; підтримується робота внутрішніх органів; покращується пам’ять і концентрація; знижується рівень стресу. Йога запобігає старечій депресії, працює комплексно, зміцнюючи та оптимізуючи весь організм. Тому заняття йогою дуже важливі для людей похилого віку, які часто скаржаться на болі в м’язах і суглобах, проблеми з пам’яттю і концентрацією уваги, безсоння або поганий кровообіг.
Йога для людей похилого віку — це заняття, спеціально розроблені з урахуванням потреб і можливостей людей похилого віку. Вони не вимагають хорошої фізичної підготовки чи розтяжки — вправи відбуваються у спокійній обстановці, і їх виконання не є складним. Метою вправ є досягнення максимально можливої ггнучкості тіла та зняття напруги та скутості, викликаних бездіяльністю. Важливим елементом фізичних вправ є запобігання чи уповільнення прогресування дегенеративних змін у кістковій системі. При заняттях йогою для людей похилого віку сенс у тому, щоб повсякденні дії, такі як підйом на третій поверх або біг до автобуса, не створювали проблем для людей похилого віку.
Загалом йога не тільки покращує фізичний стан, додає сили, гнучкості, вчить керувати своїм диханням. Це — ро-бота над своїм розумом, емоціями, вну-трішнім станом.
Чи має йога протипоказання? Важливо спершу поговорити з тренером про те, чи є якісь скарги, біль або травми. До-свідчений тренер підбиратиме вправи так, щоб не зашкодити. Або попереджа-тиме, які саме вправи краще не викону-вати, щоб уникнути навантаження на чут-ливу ділянку.
Не варто займатися йогою при тяж-ких психічних розладах, онкологічних за-хворюваннях, захворюваннях крові, ін-фекційних хворобах кістково-м’язової системи, черепно-мозкових травмах, серцево-судинних захворюваннях (на пізніх стадіях), тяжких захворюваннях хребта.
