Голова обласної ради Олександр Данильчук пішов у неоплачувану передвиборчу відпустку — як кандидат у народні депутати від БЮТ буде працювати у виборчому окрузі, до якого відносяться Зарічне, Дубровиця і Рокитне. Останнім часом у п.Данильчука було багато робочих поїздок по області, він був ініціатором кількох проектів, а також не раз відстоював власну позицію під час сесій облради. Про все це — в інтерв’ю Олександра Данильчука.
— Які ваші враження і висновки від поїздок по області? — З цих поїздок можна виокремити один великий позитив — це те, що кожний район перевиконує бюджет. Сільські ради нарешті трохи навчилися заробляти гроші. Негативні моменти — ті ж самі, що й завжди: газифікація, дороги. Коштів не вистачає. Якщо держава не повернеться обличчям до села, нас чекають великі проблеми. Треба створювати робочі місця на селі, бо рівень безробіття дуже високий, створювати умови, щоб виробник на селі міг збувати свою продукцію за нормальними цінами. Поки не буде державної програми дотацій на селі, собівартість продукції буде не вища за її ціну на українському ринку. — А як просувається ініційований вами проект, відповідно до якого Рівне має буде забезпечене опаленням від Хмельницької АЕС? — Цей проект уже розпочато. Ми провели переговори з директором Хмельницької АЕС та директором інституту «Київатоменергопроект» Юрієм Малаховим, щоб вони розробили проектно-кошторисну документацію, визначили, скільки потрібно коштів, щоб, збудувавши теплотрасу, перекинути енергію від АЕС до Острога, Здолбунова, Квасилова і Рівного. Першочерговим для нас є організувати опалення Рівного, а згодом, якщо буде вистачати енергії, спробуємо опалювати і міста-сателіти. Щоб забезпечити за цією технологією опаленням Рівне, потрібно 200250 мільйонів гривень. Так, якщо у нас сьогодні одна гігакалорія коштує 186 гривень, то за цією технологією ми будемо купувати в ХАЕС гігакалорію приблизно за 16 гривень. Коли буде готова проектно-кошторисна документація, будемо залучати інвесторів. — Ви були учасником переговорів щодо ще одного проекту — залучення інвесторів до реконструкції очисних споруд Рівного, причому наполягали, що увесь майновий комплекс «Рівнеоблводоканалу» має бути переданий в концесію інвесторам. — Зараз дехто висловлює сумніви: віддамо очисні споруди в приватні руки і будемо залежними від цієї структури. Але ж сьогодні очисні споруди також належать приватній структурі — «Рівнеазоту». Ми маємо два дуже потужних інвестори — англійська компанія Байвотер і Пента-Віоллі-Прага, які дуже давно працюють на ринку. Довести до банкрутства «Рівнеоблводоканал», а дехто й про такі наміри натякає, в них немає сенсу, бо вкладуть великі кошти у цю справу. Говорять також і про те, що новий власник може збільшити вартість каналізаційних послуг для населення. Але цього аж ніяк не може бути — сьогодні ми витрачаємо кошти на перекачування використаної води на відстань понад 17 кілометрів до «Рівнеазоту», а на нових очисних спорудах затрати у нас будуть значно меншими. Тим більше, майбутні очисні споруди вироблятимуть енергію, яку буде можливість продавати. — Все ж таки, чи дійсно ви погоджували з директором «Рівнеоблводоканалу» Володимиром Хомком рішення про передачу в концесію не тільки очисних споруд, а й цілісного майнового комплексу комунального підприємства? Він це заперечує. — Ще як тільки починали ми переговори з інвесторами, то обумовлювали, що в першу чергу слід реконструювати і передати в концесію очисні споруди, на другому етапі мала б бути передача в концесію усього «Рівнеоблводоканалу». Я не розумію Хомка — він сам до мене підходив після чергового раунду переговорів і запевнив, що готовий одночасно робити і те й інше. На сьогодні створено комісію, яка має вивчити ці питання. — Ще одним грандіозним проектом, пов’язаним з вашим іменем, вважають будівництво Палацу спорту в Рівному. Наскільки він реальний? — На минулій сесії обласна рада прийняла рішення про будівництво обласного Палацу спорту. Попередньо міністр у справах сім’ї, молоді та спорту Віктор Корж запевнив мене, якщо знайдемо земельну ділянку та виготовимо проектно-кошторисну документацію, то з державного бюджету на це виділять від 3 до 5 мільйонів гривень. Зрозуміло, що цих коштів не вистачить, тому залучатимемо інвесторів. Що ж до земельної ділянки, то обласна рада звернулась до міської ради з проханням надати в оренду землю біля Пагорба Слави. Все-таки у нас є баскетбольна, гандбольна, волейбольна команди. Там будуть передбачені трибуни для трьох тисяч глядачів та ігрові зали як для командних видів спорту, так і для єдиноборств. Такий Палац спорту нам вкрай потрібний. — Відомо, що ви є прихильником спорту. Вас вже бачили на спідвеї. А на футбол не збираєтесь піти? — Хотілось би піти, та якщо моя дружина дізнається, що я ще й футболом займатимусь, то вона не витримає. Рівенський футбол треба рятувати. Клуб розвиватиметься, якщо в нього буде господар. — На останніх сесіях облради та міськради прийнято програму кооперативного будівництва для вчителів та медиків. Чи зможе вона посприяти у вирішенні проблеми з житлом? — Соціальне житло сьогодні не будують. І педагоги, і медики винаймають житло, платять гроші за оренду господарям. А програма цю проблему зніме — люди платитимуть ті ж кошти банкам вже за власне житло. Вже є компанія, яка за рік-два обіцяє збудувати житло, а освітяни і медики на умовах кредитування під низький відсоток впродовж 2530 років викуплятимуть житло. — Як відомо, минулого тижня на сесії міськради вже прийнято остаточне рішення про виділення вам земельної ділянки на вулиці Київській для зведення власного будинку. А кошти для його будівництва, йшлося про 500 тисяч гривень, обласна рада вже виділила? — Виділення цих коштів — питання не сьогоднішнього дня. Грошей на будівництво мені ще ніхто не давав. Я тільки влітку на чергу став. Але ж за законом я, як найвища посадова особа в області, маю повне право на позачергове забезпечення житлом, а ви з цього роздмухуєте сенсацію. — Останнім часом помітно, що напружені стосунки у вас складаються з головою облдержадміністрації Віктором Матчуком... — Ніяких особистих розбіжностей у нас немає. У кожного є своя думка, і кожен має право її відстоювати. А чому дуже часто різняться позиції з тих чи інших питань — не можу пояснити. Особисто я стараюсь все робити правильно. — Щодо розбіжностей в позиціях. Приміром, на останній сесії облради п.Матчук наполягав, щоб Облавтодору надати можливість видобувати щебінь з Ярівського гранітного родовища. Ви ж категорично виступали проти, заявляючи, що стосовно підприємства порушені кримінальні справи. І все ж рішення облрада прийняла на користь Облавтодору. Чи є вже наслідки? — Я підписав рішення, яке прийняла обласна рада, також підписав подання до прокуратури щодо роз’яснення правомірності такого рішення. Чекаємо висновків прокуратури. Поки ідуть судові справи та санація, ми не можемо надавати гірничі відводи. Я вже говорив: треба жити правильно і однаково ставитися і до приватної, й до державної структури. — До речі, часто, так би мовити, по різні боки барикад опиняєтесь ви і з вашим однопартійцем, головою фракції БЮТ в облраді Юрієм Прокопчуком. — Ніяких принципових розбіжностей у нас немає. Проте я, як голова обласної ради, намагаюсь захищати інтереси всіх політичних фракцій, це моя основна робота. Голова облради є позафракційним і повинен правильно розставляти акценти. Часом, ви ж бачите під час сесій, і голові фракції БЮТ п.Прокопчуку роз’яснюю, що десь він перегинає палицю. * * * Олександр Данильчук, ця ще рік тому після виборів «темна конячка» на посаді голови облради, поступово перетворюється на публічного політика. Намагається стати й впливовою людиною, зав»язуючи на себе низку грандіозних проектів. Зрозуміло, що й приватне життя п.Данильчука, подобається йому це чи ні, все більше стає предметом уваги журналістів і пересічних рівнян. Це теж ознака публічності. Що ж до особистих планів п.Данильчука, то відпрацювавши на виборах агітатором у районах, він збирається у жовтні поїхати на лікування в Трускавець. Каже, що свою відпустку розбиває по кілька днів — бо і море любить (влітку вже відпочивав тиждень в Ялті), і гори (взимку збирається ще й тиждень на гірськолижному курорті в Альпах побувати).
