Віталій Коваль став п’ятим головою Рівненської ОДА, який взявся за обіцянку відкрити на Рівненщині індустріальний парк — місце, де б іноземні та українські інвестори могли реалізувати свої бізнес-плани. Наприклад, відкрити машинобудівний завод чи підприємство з переробки сировини. Земля під таку ідею вже є давно — голови ОДА, прийшовши на посаду, неодмінно згадують про перспективи індустріального парку та навіть видають спеціальні розпорядження задля його створення. Проте далі розпоряджень справа не заходить. Бо для того, щоб парк запрацював, потрібен не лише підпис голови, а й гроші.
Ідея створити на Рівненщині індустріальний парк належить голові Рівненської ОДА часів президентства Віктора Ющенка — Вікторові Матчуку. Саме він у 2008 році з командою запропонував концепцію парку, знайшов місце для його розташування — неподалік Малої Любаші Костопільського району — та навіть презентував ідею за кордоном. Тоді створення такого парку було для України новинкою.
Усі наступники ідею підтримували і щоразу її згадували як перспективну для розвитку області. Голова ОДА часів Віктора Януковича Василь Берташ, як і нинішній голова Віталій Коваль, також підписував розпорядження про створення цього індустріального парку. Проте єдине, що зробили за понад 10 років ідеї, — це виокремили земельну ділянку під парк та перевели її у землі промисловості.
Відповідно до розпорядження, яке підписав Віталій Коваль у грудні, індустріальний парк на території Малолюбашанської сільради матиме назву «Rivne industrial park». Його площа становитиме 125 га, а працювати він повинен буде 40 років. У концепції розвитку парку, прикріпленій до розпорядження, вказано, що парк розвиватиме експортоорієнтовані галузі економіки з високою доданою вартістю. Розташована ділянка неподалік залізничної колії та станції «Любомирськ», а також біля траси Городище-Рівне-Старокостянтинів. Серед переваг — близькість лінії електропередач високої напруги та газопроводу високого тиску. Окрім того, на відведеній ділянці немає забудов. Поряд, щоправда, — військовий полігон.
Окрім того, парк недалеко від Рівного (15 км) та Костополя (10 км), що дозволить комфортно довозити працівників до майбутніх підприємств. Проте на цьому переваги створеного поки на папері індустріального парку наразі вичерпано.
Так, для того, щоб майданчик привабив інвесторів, як передбачає концепція розвитку індустріального парку, там потрібно облаштувати інфраструктуру: зробити внутрішні дороги, розвести електромережі, газові мережі, облаштувати водогін та каналізацію. За підрахунками Рівненської ОДА, лише на виготовлення проєктно-кошторисної документації щодо облаштування інженерно-транспортної інфраструктури парку потрібно 30,6 млн грн. Щоб все облаштувати та розрекламувати ідею — близько 300 млн грн. Кошти планують залучати з кількох джерел: обласного та державного бюджетів, від інвесторів та від міжнародних фондів.
За прогнозом Рівненської ОДА, парк зможе запрацювати у 2024 році й мати 700 працівників. До 2030 року кількість працевлаштованих повинна зрости до 1750. Відповідно до умов, які ставитимуть перед інвесторами, ті, хто отримає змогу працювати на території індустріального парку, повинні будуть зареєструвати фірми на території області, аби податки зараховувалися до місцевих бюджетів.
Рівненська ОДА у концепції зазначила, що управляти парком буде керуюча компанія, яку відберуть на конкурсі. Їй віддадуть землю парку у власність або оренду, а вона уже шукатиме інвесторів, які безпосередньо будуть зводити на території свої виробничі потужності. Інвестори зможуть або брати землю у суборенду, або ж її викупити. Згоду даватиме Рівненська ОДА як ініціатор створення «Rivne industrial park».
«Індустріальний парк — це один з інструментів залучення інвесторів. Загалом в Україні зареєстровано 47 індустріальних парків. І Рівненщина впевнено рухається в цьому напрямку. На сьогодні є розпорядження голови ОДА, яким створено парк і затверджено його концепцію. Законодавчо визначений пакет документів вже направлено до Мінекономрозвитку України, яке у 30-денний термін має ухвалити рішення про включення цієї території до Реєстру індустріальних (промислових) парків. Таким чином, парк матиме усі перспективи стати чинним та отримати фінансування на облаштування інфраструктури, — передає слова заступника голови ОДА Сергія Гемберга сайт Рівненської ОДА. — Сьогодні в Європі скорочуються виробництва. Тож в рамках міжнародного перерозподілу праці інвестори шукають нові ринки для перенесення своїх заводів та підприємств. Тому наша область має усі перспективи запропонувати інвестиційно привабливу територію».
Рівненська ОДА також додає, що індустріальний парк вже став переможцем конкурсу «Золота ділянка 2020», що був реалізований польською Агенцією з інвестицій. «Тепер на цю інвестиційну ділянку чекає промоція серед іноземних інвесторів», — йдеться на сайті облдержадміністрації.
Чи вдасться залучити інвесторів — залежить від того, чи вкладуть в індустріальний парк гроші державного та місцевого бюджетів.
Віктор Матчук впевнений, що без інфраструктури привабливість індустріального парку буде значно меншою:
— Я не знаю про рішення Віталія Коваля, але якщо йому вдасться щось зрушити у цьому напрямку, було б здорово. Нам у свій час не вдалося проєкт реалізувати, тому що потрібно було виділити кошти з обласного бюджету, з одного боку, а з іншого, як ви пам’ятаєте, у 2008 році була фінансова криза, всім було не до того. Тоді багато проєктів зупинилося на півшляху: і розбудова аеропорту, і будівництво спорткомплексу на Макарова, під яке ми тоді виділили земельну ділянку, зробили проєкт.
У 2008 році ми розраховували, що вдасться отримати рішення уряду про надання податкових пільг для тих інвесторів, які б зайшли у цю індустріальну зону. Як це було зроблено у Словаччині, коли на 10 років тих, хто прийшов туди із серйозним виробництвом, звільняли від сплати податку на прибуток. Так Словаччина, до речі, стала європейським Детройтом. Там виробництво переважної більшості автомобільних марок Європи і навіть Азії.
На земельній ділянці, яку ми запланували під індустріальний парк, потрібно було встановити трансформаторну підстанцію, внутрішню розводку транспортну, електричну — тобто зробити всі ті речі, які збільшують інвестиційну привабливість.
Якщо говорити про Словаччину, то там і державний бюджет докладався, і місцева влада давала кошти. І з інвестора за це гроші не брали взагалі. Тобто це була так звана морквинка, якою заманюють. Хто тоді знав, де та Словаччина — якийсь аграрний придаток Чехії, недорозвинений за європейськими мірками. І як вона розквітла буквально за кілька років. Щось подібне ми хотіли зробити у нас. Бо так само ніхто в Європі не дуже серйозно сприймає Україну в інвестиційному плані, а тим більше такі економічно недорозвинені регіони, як північ України, Полісся. Прийнято вважати, що там проблеми з інвестиційною привабливістю, тому що землі не дуже родючі і персонал кваліфікований важко знайти, й інфраструктура неготова. Ми хотіли зламати цей стереотип.
Якщо не зробити інфраструктуру, привабливість індустріального парку, самої земельної ділянки буде значно нижчою. Тому що потрібно мати на увазі, що залишається, хоч і неприємно про це говорити, корупційна складова. Не так вже безкоштовно, мабуть, інвестор отримає землю.
Я ні на кого пальцем не показую, але у нас непроста процедура всіх оформлень. А тому потрібно додаткові бонуси виставляти, потрібно робити щось, тому що вибір великий — будь-де в Україні можна знайти місце під невелику фабрику. Тому має бути причина, чому інвестор має прийти саме сюди. Мають бути додаткові бонуси: і звільнення від податків не було б зайвим, і готова інфраструктура, за яку не треба платити, й інститут інвестиційних нянь, про які говорив Зеленський, був би у пригоді. Натомість інвестор братиме на себе зобов’язання, що він працевлаштовуватиме таку-то кількість людей, наприклад, що середня заробітна плата на підприємстві буде не нижче такої-то.
Ми повинні дати зрозуміти інвесторам, що нас цікавить розвиток економіки України, податки завтра (сьогодні їх і так не маємо) і соціальна складова, тобто люди повинні отримувати роботу і білу, достойну зарплатню.
Олеся АНТОНЕНКО.
