Іноді буває, що закон, який ще не набув чинності, починає діяти. Так, заметушилися депутати різних рад, а що, як імперативний мандат почне діяти? Що буде, коли депутата, скажімо, Рівенської облради за перехід в іншу фракцію або за аморальну поведінку його партійне керівництво позбавить повноважень?
Візьмемо для прикладу депутата облради Анатолія Камінського — пішов він на вибори під біло-зеленим прапором блоку Литвина «Ми», а перед Новим роком... опинився під біло-синім стягом, ще й очолив фракцію «регіоналів» в облраді. Не було до того фракції Партії регіонів в облраді — однієї людини не вистачало. А тепер — повний «комплект». Тільки-от після того, як імперативний мандат стане реальністю, колишні однопартійці Камінського можуть сміливо позбавити його депутатства. Більше того, в проекті закону передбачено, що й за інші, «менш значущі» гріхи від партійного керівництва депутатам дістанеться «на горіхи». Пішов депутат, шанована людина, на бюро обкому, повертається — а він вже й не депутат. Бо лінію партії, на думку керівництва, не тримає. Закон про імперативний мандат, на прийнятті якого наполягають насамперед вірні прихильники Юлії Тимошенко у Верховній Раді, викликає багато запитань. Чи потрібен взагалі такий мандат радам і якщо так, то чому ця норма стосується тільки депутатів місцевих рад? Які недоліки та переваги можливого нововведення? Що з цього приводу думають депутати Рівенської обласної ради, поцікавився кореспондент «РВ».
Коментарі Юрій Прокопчук, БЮТ: — Ставлення нашої фракції до запровадження імперативного мандата є цілком позитивним. Ми цього давно чекали. Наступною метою буде запровадження імперативного мандата на рівні Верховної Ради, оскільки поки що дана норма має бути реалізована лише на рівні органів місцевого самоврядування. Безперечно, партійна і фракційна дисципліна зміцниться. У нас вибори партійні. Тож обов’язок кожного депутата виконувати програму партії, від якої він балотувався. Особливо це актуально для ситуації, що склалася у Києві — із 41 «бютівця» тим чи іншим способом, за шматочок землі, за посаду перекупили понад десять депутатів блоку. Зараз вони позбудуться своїх мандатів і на їхнє місце прийдуть люди, які відображатимуть волю фракції і виконуватимуть взяті на себе зобов’язання. Анатолій Камінський, Партія регіонів: — Цей закон повинен прийматись до виборів, а не під діючі ради. Якби цей закон діяв перед виборами, то зовсім інші були б прізвища в тій чи іншій партії. І моє прізвище також було б в іншій партії. Якщо цей закон набере чинності, то він матиме багато невирішених питань. Зокрема, закон в Україні не має зворотної дії, тобто він не може регулювати те, що вже відбулось (склад фракцій, які сформувались). А взагалі, у демократичній країні обраний депутат повинен керуватись Конституцією, а не волею керівництва партії. Анатолій Жуковський «Наша Україна»: — Коли ми говоримо про вибори за партійними списками, то логічним є імперативний мандат. Він потрібен для того, щоб ті люди, які пройшли під гаслами тієї чи іншої партії, потім не мали змоги обманути своїх виборців і перейти в протилежний табір. Ідея хороша, але її реалізація відбулася надзвичайно великою ціною. Тому що Закон про Кабмін на сьогодні порушує певну збалансованість гілок влади. Принципово збільшується влада Кабінету Міністрів. Я не очікую позитивних змін, коли немає розуміння між гілками влади... Якщо ми кажемо про ефективність, то імперативний мандат втратив, як мінімум половину, в силу того, що він «обрізаний»: туди не включили депутатів Верховної Ради. Імперативний мандат має бути, але він має бути для всіх. В першу чергу він має бути для Верховної Ради. Однак, на мою думку, це невигідно для Партії регіонів, оскільки лави саме цієї політичної сили найбільше поповнюються в результаті фракційних «перебіжок».
