Щоб підсилити контраст між реальним життям і пропагандою, усі роботи оформлено у саморобні рамки — вирізки з центральних радянських газет, в яких, як відомо, завжди писали лише про “перемогу комунізму” та “щасливе життя радянського трудівника”. Натомість на фотографіях — тогочасна буденність, часто неприглядна та сіра. Автор каже, що тоді, коли це знімав, про історичну цінність світлин не думав, а лише фотографував відповідно до того, як відчував світ.
 |
|
 |
|
— Мене іноді називали “антисовєтчиком”, проте я на це не зважав, — говорить Олег Куцький. — А лише робив те, що відчував, лише так можна творити. Загалом у цій серії планую показати 74 фотографії, одну за кожен рік існування радянської влади. Думаю, не кожна галерея погодиться показати таку експозицію. А над нею, до речі, я працював близько шести років, шукаючи старі газети для оформлення.
Власне, до цього питання автор підійшов з іронією та гумором — пафосні та позитивні заголовки радянських статей на фоні фотографій реальності лише викликають у глядачів посмішку.
