Ознайомитись із досвідом роботи польських та данських бібліотек мали можливість бібліотекарі Рівненщини. Це стало можливим завдяки спільному проекту воєводської публічної бібліотеки міста Ольштин (Польща) та Рівненської державної обласної бібліотеки за підтримки Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Протягом тижня бібліотекарі дізнавались про новітні технології, якими користуються книгозбірні в Європі. Розповідає директор Рівненської обласної наукової бібліотеки Валентина Ярощук:
— Ідея спільного проекту виникла ще у минулому році, коли у нас у гостях були директор Ольштинської бібліотеки та бібліотеки данського острова Борнхольм. Мета проекту — реалізувати рівне право на інформацію, забезпечивши вільний доступ людей не лише до Інтернету в бібліотеці, а й до комп’ютера взагалі. Питань тут дуже багато — наші бібліотеки не дуже добре комплектуються літературою, до них не надходять усі комплекти періодичних видань тощо. А тому бібліотеки йдуть по європейському шляху — організації доступу до інформації через Інтернет. Якщо в обласному центрі такий доступ поступово налагоджується, то в районах ситуація гірша. Саме тому й започаткований проект, завдяки якому в бібліотеках Острога, Дубна та Костополя працюватимуть Інтернет-центри. Проте це не просто встановлення та підключення до глобальної мережі комп’ютерів. Потрібно, щоб самі бібліотекарі вміли працювати з технікою, шукати інформацію в Інтернеті, знати, які питання найбільше цікавлять читачів. Але чи знають працівники районних книгозбірень, що таке новітнє обслуговування за допомогою веб-мережі? Тому до цієї програми було включено й стажування бібліотечних працівників районів та Рівного в Польщі та Данії. У мене особисто вражень дуже багато. У Польщі ми побачили заклади нового типу, які разюче відрізняються від традиційних уявлень людей про бібліотеки. По-перше, публічна бібліотека — це актуальна література, тобто видання останніх п’яти, а найбільше — десяти років. У Польщі на одного мешканця регіону закуповується дев’ять нових книг, з них п’ять — за кошти громади регіону, а чотири — за рахунок держави. Таким чином, це дуже великі масиви літератури, які потрапляють у бібліотеки. Крім того, польські книгозбірні мають дуже багато документів на електронних носіях — тексти, музика, відео у колосальному асортименті. Взагалі, Польща зараз отримує величезну фінансову допомогу від Євросоюзу на розвиток бібліотечної системи, зокрема мультимедійних технологій. Тут діє багато проектів, один з яких — електронний автобус, який їздить територією воєводства. За його допомогою працівники читалень невеликих містечок і сіл мають можливість навчатися й надавати послуги мешканцям цих населених пунктів. Кожна бібліотека має локальну мережу між своїми комп’ютерами, а також безплатний для читачів вихід у Інтернет. Доступ до книг зроблений максимально вільно — у них немає поняття «книгосховище», читач може дійти до будь-якого стелажа, а за безпекою книг стежить охорона система. Кожна книга має електронний чіп, а тому не може бути винесена з бібліотеки, якщо не записана на конкретного читача. Окрім того, уся бібліотечна система, в якій бібліотекар — ще й знавець юриспруденції та економіки, стає в пригоді багатьом підприємцям, юристам та ін., які повинні оперативно знати про зміни у законах від моменту вступу ЄС. Тобто нам Польща показала, що до цієї країни уже дійшов рівень розвинутих європейських країн. Думаю, до нашої країни це також з часом дійде. У Данії ми переконалися, що це одна з кращих європейських країн стосовно розвитку бібліотечної мережі. Наприклад, на острові Борнхольм мешкає 40 тисяч жителів, для яких працює шість бібліотек. Та що казати, якщо на сусідньому невеличкому острові, де живе всього сто чоловік, теж є бібліотека. Причому заходити й працювати там користувач може самостійно, без допомоги бібліотекаря.
