Цієї неділі рівенський театр ляльок закриватиме свій 32й театральний сезон. Якщо порівнювати його з попередніми сезонами, то, мабуть, такої кількості приводів для спілкування з пресою у лялькарів ще не було — велика кількість фестивалів, запрошення молодих акторів, присудження одному з акторів звання «Заслужений артист» та ін. Директор театру Володимир Данилюк вважає сезон 20062007 років вдалим, але не настільки, щоб вважати його найкращим.
— У цьому сезоні ми робили акцент на поїздках творчого колективу на фестивалі. Для нас — це як ковток свіжого повітря. Поїздки необхідні насамперед акторам, які мають можливість спілкуватися з колегами та обмінюватись досвідом. А ще таким чином ми презентуємо не лише рівенський театр, але й все місто. Добре, що ми маємо власний транспорт — бус «Мерседес», тому можемо собі дозволити подорожувати. Спонсорів на такі поїздки в нас немає, що самі заробляємо, те й витрачаємо. — Які саме міста ви бачили? — У 2006 році побували на фестивалях «Інтерлялька» в Ужгороді, «Дивень» (Хмельницький), «Підляська осінь», в 2007 їздили на «Подільську ляльку» у Вінницю, традиційно гостювали у своїх друзів у польському місті Катовіце на щорічному фестивалі «Катовіце — дітям». Остання поїздка — фестиваль «Чорного й білого» у фінському місті Іматра. Довелося два дні їхати туди, два — назад, але це дрібниці. Візити на фестивалі — це не єдине, чим може запам’ятатися 32й сезон. Насамперед подією для всього колективу стало присудження Франчесці Барабаш звання «Заслужена артистка» — оскільки вона працює не сама, то, мабуть, частина заслуги є й колективу. Окрім того, саме цього сезону в нас було небачене поповнення — прийшли молоді актори Юлія Гольонко, Павло Больбін, Олексій Заворотній, Олена Подолець і Ірина Дзигальчук. Ці люди хочуть працювати, у них очі горять — а це величезний плюс. — У цьому сезоні театр знову працював без головного режисера? — Ми вже декілька років не маємо головного режисера, і я думаю, це позитивно впливає на нашу роботу. Яким би не був головний постановник, він працює з акторами в одному стилі, не демонструючи якогось різнобарв’я. А постійно нові люди в театрі — це новий погляд на виставу і немає значення, що це вистава для дітей. Зараз ми маємо ідею запрошувати на нові постановки режисерів з-за кордону — вже домовилися з Володимиром Долгополовим, який колись у нас вже працював, а зараз — художній керівник Астраханського театру, хочемо співпрацювати з білоруським і польським режисерами. — Всі знають, що ляльковий театр розрахований на дітей, але ж за кордоном досить часто у репертуарі театрів ляльок є й вистави для дорослих... Рівенський у цьому плані щось планує в майбутньому сезоні робити? — Головна проблема — нема що показувати. Зараз відчувається гостра проблема з українськими авторами — драматургами, котрі б писали спеціально для лялькового театру, бо тут є своя специфіка. Принаймні зараз нічого цікавого для роботи я не бачу. Хоча той же Долгополов у 70х роках у Рівному ставив дорослі вистави. Можливо, він і зараз міг би спробувати.
