У перинатальному для лікарів смерть — статистика, для батьків — горе

У Рівненському обласному перинатальному центрі кажуть, що статистика смертності в їхньому закладі, так би мовити, у передбачуваних нормах. Попри те, що цей медичний заклад специфічний — створений саме для того, щоб вагітні з різноманітними ускладненнями мали можливість народити здорових немовлят або ж виходити, наприклад, недоношених дітей.

 Саме таких проблемних вагітних направляють у центр з усіх сіл і містечок області. Зрозуміло, що ризик втратити дитину тут є. Але й перинатальний, на відміну від районного пологового, має більше можливостей мінімізувати цей ризик — і обладнання тут відповідне є, і кваліфіковані лікарі.

Днями в одній палаті в перинатальному опинилися чотири жінки, які мають проблеми із своїми новонародженими дітьми. Одна з них, Оксана Коток із села Тинне Сарненського району, свою дитину уже поховала. Діти трьох інших — у реанімації.

Оксана Коток вважає, що винні у смерті її дитини лікарі:

— Моя вагітність проходила добре. Щоправда, трохи підтікали навколоплідні води. Але така особливість була в мене і під час попередніх вагітностей, і це не завадило мені народити двох здорових діток.

Протягом третьої вагітності мене спостерігав гінеколог із Сарненської райлікарні. Коли на 33 му тижні в мене почалися перейми, лікар терміново відправив мене у перинатальний, сподіваючись, що в цьому медичному закладі мені нададуть більш кваліфіковану медичну допомогу. У п’ятницю, 27 липня, я народила хлопчика, якого назвала Володимиром. Незважаючи на те, що це були передчасні пологи, синочок народився з вагою і зростом здорової дитинки. Легені в нього відкрилися. Він виглядав як здорова дитина. Його поклали в кювез і одягли йому кисневу маску — так роблять усім недоношеним. Я годувала його своїм молоком із соски.

Я була щаслива, проте насторожувала медсестра, яка чергувала тоді в палаті інтенсивної терапії. Вона поводилася як людина в стані алкогольного сп’яніння. Вже наступного дня я свою дитину не впізнала — шкіра потемніла місцями, вигляд синок мав хворобливий. Лікарі пояснили — це якась інфекція. Проте яка саме і звідки вона — не знають. Дитині ставало гірше, я в розпачі кидалася то до одного лікаря, то до іншого, але ніхто не казав мені, який у Володимира діагноз. А на третю добу мене покликали побути з моїм хлопчиком перед смертю…

Медики перинатального мені потім казали: винних знайти можна, але що це змінить? То мені мовчати, коли моя дитина померла, як я вже дізналася потім, від сепсису? Коли знайомі лікарі з Києва, ознайомившись з його історією хвороби, кажуть, що таку інфекцію дитині заносять зазвичай в медичному закладі? Крім того, зі мною в палаті лежали ще три вагітні. Всі вони недавно народили і в усіх діти у тяжкому стані в реанімації. Причому знаю точно про одну з них, що в її дитини теж констатували сепсис. Хіба це не підозріло?

Мій чоловік — перуанець Мануель Аррато Кочачі. Він пообіцяв, що цього лікарям не подарує. Незабаром він має приїхати в Рівне зі своїм дядьком-адвокатом. Ми маємо намір подати в суд на лікарів перинатального за халатне ставлення до своїх обов’язків.

Разом з Оксаною Коток із заявою в поліцію звернулася і Рая Абрамчук — ще одна породілля із Сарненського району, яка лежала з Оксаною в одній палаті. В її дитини — дівчинки на ім’я Даринка — теж сепсис, який констатували в перинатальному. Вона добилася, щоб дитину перевели в реанімацію Рівненської обласної дитячої лікарні. Зараз маля — у тяжкому стані.

Ольга, тітка Раї Аб­рам­чук, розповіла:

— Моя племінниця ходила на прийом до гінекологів та «узистів» у Рівному. Ніхто з них не казав, що в неї розвинулася внутрішньоутробна інфекція, навіть підозр таких не виникало. Коли вона потрапила в перинатальний і народила, то лікарі заявили, що дівчинка народилася буцімто вже інфікованою, що призвело до сепсису. Моя кума — медик, працює в Києві. Вона каже, що в таких випадках інфікується і мати, яка вмирає зазвичай першою при сепсисі.

Ставлення в перинатальному до моєї племінниці було поганим. Тому не здивуюся, якщо виявиться, що наші немовлятка інфікувалися не в материнській утробі, а через недотримання санепідемічних норм у самому закладі. Бо якийсь дивний збіг, що одразу у двох немовлят з однієї палати сепсис.

Вікторія Єнікеєва, головний лікар Рівненського обласного перинатального центру:

— Я дуже співчуваю Оксані Коток, але її дитинка, попри її запевнення, одразу не була здорова. Оксана поступила в перинатальний після того, як у неї під час УЗД на 29 30 тижні була виявлена вентрикуломегалія бокових шлуночків головного мозку плоду, помірне маловоддя, що є ознакою внутрішньоутробної інфекції. Зі слів пацієнтки ми знаємо, що в неї вже давно підтікали навколоплідні води. Вона народила дитину передчасно. Така дитина ніколи не вважається здоровою. У нас є попередній діагноз, встановлений при розтині, — сепсис. Проте остаточного поки немає — його встановлять патологоанатоми, і це буде не раніше, ніж через місяць.

Конфліктна ситуація з цими жінками створена штучно. Я неодноразово заявляла, що перинатальний центр створений для певного контингенту: інфіковані жінки, передчасні пологи, хворі жінки, завідомо хворі діти, що діагностувались при УЗД. Ми — не дільничний пологовий будинок і приймаємо патологічні пологи. До нас зараз поступає дуже багато інфікованих жінок. Це і ТОРЧ-інфекції, і ті, які передаються статевим шляхом, — їх дуже багато. Часто жінки звертаються до лікаря надто пізно, і це не завжди дозволяє вчасно їх виявляти.

От навіть щодо пацієнтки Абрамчук, яка стала на облік у 19 20 тижнів — це несвоєчасно. За період вагітності вона двічі перенесла загострення бронхіту з температурою. Вона має хронічний холецистит. Тобто в неї є джерела інфекції. Коли вона поступила у перинатальний центр, певний час приховувала, що в неї злилися навколоплідні води. І тільки коли температура піднялася до 38 градусів, вона звернулася по допомогу. При пологах їй було поставлено діагноз запалення матки і оболонок. Вона народила дитину на фоні інфекції та прийому антибіотиків. По залишках вод ми побачили, що вони були зелені, що свідчить про інфікування плаценти. Жінку переведено в Рівненську обласну лікарню за її наполяганням. Ця дитина могла у нас тут знаходитись і доліковуватись. Посіви у вагітної було взято, і встановлювати, що саме призвело до сепсису плоду, вже будуть в обласній лікарні. У новонароджених інших мам, які лежали в палаті з Коток і Абрамчук, не сепсис. В однієї дитинки — вроджена пневмонія, в іншої — ішемічне ураження центральної нервової системи. І це сталося не через те, що всі лежали в одній палаті.

За час існування перинатального центру ми ні разу не закривалися за епідемічними показниками, тобто санепідрежим ні разу в нас не порушувався. У нас весь час проводиться моніторинг повітря, середовища та інструментарію. При цьому в нас постійно перебувають інфіковані діти у відділенні інтенсивної терапії. І народжуються вони від хворих жінок.

Михайло Кулик, завідувач відділення інтенсивної терапії новонароджених Рівненської обласної дитячої лікарні:

— Стан пацієнтки Абрамчук стабільно тяжкий. Зараз можу сказати тільки одне: ми боремося за її життя. Про здоров’я поки мова не йде. Не виключаємо тяжких наслідків і навіть трагічних. Діагноз — сепсис, згідно з отриманими від перинатального документами, через внутрішньоутробну інфекцію. Вона небезпечна тим, що під час вагітності може ніяк не проявлятися. А народжується дитинка — і з’являються проблеми.

Коли дитина потрапляє до реанімації, ризик її інфікування завжди є. Проте в медицині вважається: якщо сепсис проявляється в перші три дні — він отриманий в утробі, якщо на 5 7 добу — в лікарняних умовах. В першу добу дитина може не мати септичних проявів, але проблеми вже є. Наприклад, дихальна недостатність, кишково-шлункова кровотеча.

Хто може щось таке зробити в лікарняних умовах, щоб одразу після пологів виникли такі ускладнення? Нереально, щоб заражена інфекцією медсестра передала її новонародженим дітям. Скоріше за все, це внутрішньоутробна інфекція, яка розвинулася у матері. Проблема подолання такої інфекції у новонароджених — це вже інша тема, яка стосується недосконалості наших лабораторних досліджень. Наприклад, наша лабораторія може сказати точно, яка саме інфекція у дитини, тільки через 7 днів після взяття аналізів. А в Польщі на це витрачають одну добу. У нас для діагностики треба набрати 8 кубиків крові, в Польщі — один.

Юрій Осіпчук, начальник обласного управління охорони здоров’я:

— Сепсис — це зараження крові. Вагітні й немовлята не могли інфікуватися ним від того, що лежали в одній палаті. Ми на 10 днів планово закриваємо перинатальний. Це дасть можливість розібратися в ситуації.

Дарина Гузенкова.