Син відомого українського поета Василя Стуса Дмитро Стус нещодавно відвідав Острозьку Академію, щоб презентувати власну книгу «Василь Стус. Життя як творчість». На презентації зібралося чимало викладачів та студентів, котрі хотіли на власні очі побачити сина замордованого у концтаборі радянською владою поета. Презентуючи книгу, пан Дмитро розповів про нелегкі стосунки, які складалися між батьком і сином:
— З такою людиною важко було жити. Я і любив свого батька, і ненавидів його. Мене завжди сприймали не як індивідуальність, а як сина Василя Стуса. Це дратує, проте я вже звик. Матеріали до книги автор збирав протягом п’ятнадцяти років, а писав її близько чотирьох місяців. Вона є досить об’ємною, містить фотографії із сімейного альбому. Дмитро Стус вважає, що її слід сприймати як антибіографію, тому що в ній висвітлюються факти, які широким масам були невідомі. Наприклад, те, що у Василя Стуса було багато жінок. «Він був возведений в герої, і в той же час віддалявся від сім’ї», — говорить автор. В книзі також йдеться про перепоховання поета в Пермі, причому написано все не сухою діловою, а цікавою художньою мовою, бо, за словами автора, він «спробував синтезувати книгу і роман». На презентації були також представлені три з дев’яти збірок поезій Стуса, видавати які допомагала онука іншого відомого письменника, лауреат премії Василя Стуса Михайлина Коцюбинська. Дмитро Васильович вважає їх «суцільною поразкою». «І все ж, — зауважує він, — якби їх не було, Стуса вважали б автором п’ятнадцяти віршів». Окрім цього, Дмитро Стус також ознайомив студентів і викладачів академії із новим проектом — живим голосом його батька на компакт-диску і розповів цілу історію про те, як ці записи збереглися до наших днів.
