Сто років тому один із засновників сучасного рекламного бізнесу стверджував, що за якісної реклами можна вигідно продати і дохлого щура. Згадати про це змусила істерика в українських ЗМІ, які після нічиєї в матчі Україна – Англія закликали нашу команду до перемоги над італійцями. Бо у них криза, новий тренер, травмовані лідери, а у нас стомільйонний Мудрик разом із Судаковим, за яким ганяється вся Європа, Матвієнком, за яким ця Європа втомилась ганятися, та інші ще не так високо оцінені гравці. Плюс тренер Ребров, який своїм талантом здатен створити із групи посередніх футболістів команду, що може обіграти чемпіонів Європи на їхньому полі.
Але гра все розставила по місцях. Подібно до лисіючого молодика, який купив дорогі ліки від облисіння і чекає, що у нього відростуть розкішні кучері, наші уболівальники, нагодовані «експертами-оптимістами», були неабияк розчаровані. Бо коли б не удача, то італійці забили нам не два м’ячі, а шість-вісім. Але вони цього не зробили, за що окрема подяка нашим самовідданим гравцям. Але самовідданістю не заміниш майстерність, яка у італійських футболістів на порядок вища.
Нашим могло пощастити ще більше, але що з того? Хто більше заслужив право грати у європейському фіналі? Чинні чемпіони континенту, які зібралися і впевнено перемогли, чи наша команда, з якої тренер вичавив максимум. Нам же не соромно за мінімальну поразку!
Скажете, що у нас ще є шанс – треба «лише» обіграти Італію в листопаді, перед тим перемігши Мальту та П.Македонію. Але для цього нам потрібно хоча би десять футболістів справді високого класу, а не роздутих рекламою посередностей. Таких футболістів нам взяти немає де. Бо їх треба виростити у чемпіонаті високого рівня, а не в тому, що ми маємо тепер. Оскільки ми цей процес ще не починали, то варто подякувати Італії за вчорашню гру. За те, що не забили нам більше двох хоча могли. Ну і нашим хлопцям теж слід подякувати. Вони зробили все що могли. На жаль, можуть вони небагато...
