Доля Кириллова — у руках Берташа

"Один в полі не воїн" — схоже, цю приказку погано завчив голова Рівненської облради Михайло Кириллов. Він зайняв це крісло на хвилі революції. Однак втративши підтримку значної частини вчорашніх соратників, опинився тепер перед реальною загрозою відставки.

Оскільки причини наших поразок зазвичай знаходяться у минулому, варто пригадати політичний шлях Михайла Кириллова. У 2010 році пан Михайло балотувався в обласну раду по мажоритарному округу міста Рівного та за списком партії "Фронт змін", очолюваної Арсенієм Яценюком. В області тоді парторганізацією керував Тарас Максименко. По суті, Михайло Кириллов належав до групи Вадима Сидорчука, власника торговельної марки "Любисток", до якої також входили Юрій Вознюк, Олексій Керницький, Антон Сачук, Роман Денисюк і Віктор Ольховик. Після виборів Сачук, Вознюк, Керницький та Максименко стали депутатами міськради. Ольховик, Сидорчук і Кириллов — депутатами обласної ради. А Роман Денисюк — членом Рівненського міськвиконкому. Пізніше між цією групою і головою "Фронту змін" на Рівненщині Тарасом Максименком виник конфлікт, який і призвів до його відставки. Коли постало питання виборів до парламенту 2012 року, "Фронт змін" і партія Тимошенко об'єдналися, а Арсеній Яценюк очолив список "Батьківщини". У результаті Юрій Вознюк став депутатом Верховної Ради як висуванець "Батьківщини". А група молодих бізнесменів включилась у боротьбу за контроль над біло-червоною партією на Рівненщині. Щоправда, згодом боротьбу програла нардепу Миколі Кучеруку, який очолив облорганізацію "Батьківщини". Під час буремних подій зими 2013-2014 представники групи включились у революційний процес. Щоправда, по-різному. Як очевидець і безпосередній учасник подій зізнаюсь: бачив активність Вознюка на київському Майдані та участь Кириллова — у рівненському. Власне, Михайло Кириллов став одним з тих, хто активно тиснув на рівненських "регіоналів" на чолі з Берташем. І на певному етапі він став тією людиною, яку проштовхували на посаду голови облради. У той час серед активних учасників протесту були ще два депутати облради: Степан Молчан і Віктор Кривун. Однак їхні кандидатури були непрохідними. І тоді виникла компромісна фігура — Михайло Кириллов. Революціонерам вкрай була потрібна перемога, і зміна керівництва облради могла стати такою перемогою. На той момент команда, яка привела Кириллова до крісла голови облради, складалася з Андрія Токарського, Андрія Логащука, Віталія Примака, Віктора Кривуна, Степана Молчана, Романа Коваля, Ярослава Гранітного, Олексія Хахльова, Миколи Кучерука, Анатолія Сидорука, Тетяни Стельмах та нині покійного Олександра Музичка. Саме вони влаштовували штурми, пікети, мітинги і збирали депутатів на позачергові сесії облради. Біля Кириллова не було видно його звичних соратників. Більше того, представники його партійної команди відмовляли п. Михайла від спроб зайняти посаду голови. Але він її зайняв, переламавши шалений спротив команди тодішнього голови облдержадміністрації й головного обласного "регіонала" Василя Берташа. Вже після втечі Януковича з України частина революційної команди відійшла від справ і повернулась у звичайне життя. Інші — переключились на військові дії. А біля Михайла Кириллова знову з'явилися давні соратники: обізнаний у справах облради Олексій Кособуцький і Тетяна Стельмах, колишня помічниця колишнього голови облради Олександра Данильчука. Вочевидь, не обійшлося без впливу пані Тетяни при призначенні заступників голови облради. До загального подиву ними стали саме Олександр Данильчук та "нашоукраїнець" Степан Павлюк. Цікавим моментом було те, що заступників призначали завдяки підтримці команди Василя Берташа та орієнтованих на нього депутатів з інших фракцій. Депутати з фракцій, які підтримували Кириллова, при обранні заступників демонстративно вийшли із сесійної зали. Сам Михайло Михайлович разом з екс-"фронтівцями" вийшов з фракції "Батьківщина". А одного із союзників Кириллова, депутата Олексія Кособуцького, позбавили посади голови бюджетної комісії. По суті, відбулася "здача" команди, яка зробила можливим головування Михайла Кириллова в облраді. Втративши її підтримку, голова облради опинився в заручниках волі Василя Берташа. Екс-"регіонал" зміг, попри кілька гучних поразок в сесійній залі, мобілізувати підконтрольних депутатів і повернути значну частину впливу. Тож тепер може демонстративно "відплатити" за публічне приниження під час революції. Як стверджують поінформовані джерела, в облраді вже є голоси за відставку Михайла Кириллова. Однак немає голосів для обрання нового керівника. Одним з претендентів на цю посаду є Григорій Мініч, який відіграв не останню роль у грі Берташа. Але за цю кандидатуру не набирається достатньої кількості голосів. Ще одна кандидатура — колишній "батьківщинівець" Валентин Крока. Депутат з когорти старійшин може втретє спробувати всістись у головне крісло облради. Попередні дві спроби виявились невдалими. Його кандидатура цілком влаштовує Берташа. Так само, як і влаштовує варіант, коли голову взагалі не оберуть, а Олександр Данильчук стане виконуючим обов'язки. Власне, Василь Берташ зіграв партію, при якій будь-який з варіантів його влаштовує. Втім, Кириллов може й залишитись на посаді, але тільки за умови, якщо повністю виконуватиме волю екс-головного "регіонала". Після виходу нардепа Юрія Вознюка з "Батьківщини" зникла можливість домовитися "через Київ" про підтримку депутатів з цієї партії у Рівненській облраді та спробувати повернути підтримку тих, хто привів Кириллова до влади. Іншої підтримки, здатної забезпечити міцні позиції в облраді, в Михайла Кириллова не залишилось. За яким зі сценаріїв розвиватимуться події — зможемо побачити наприкінці вересня. Коли депутати зберуться на чергову сесію.

Коментарі

Михайло Кириллов, голова обласної ради: — Я у чутки не вірю, довіряю фактам. Коли почали поширювати інформацію про мою відставку, я зібрав сесію. 26 вересня побачимо, що буде. У мене відчуття, що все буде дуже добре і переможе правда. У нас ще попереду є перемоги. Стосунки із депутатами у мене дуже добрі. Колишні члени Партії регіонів, які були біля корита, хочуть, можливо, матч-реванш, але я готовий до цього. Олексій Кособуцький, голова фракції "Наша Україна": — Голосів для звільнення Михайла Кириллова набереться, але поки що немає консолідованої кандидатури, яка б могла замінити його на посаді. Амбіції бути головою є у половини депутатів, але насправді жоден не має достатньої підтримки. Тож поки усувати Михайла Кириллова з посади, аби виконував обов'язки голови Олександр Данильчук, не будуть. Щодо мене особисто, то я маю розуміти, яке шило на яке мило змінюю. Втім, роботою Михайла Кириллова я не задоволений. Я навіть не можу оцінити його дій, бо я їх не бачив. Василь Берташ, голова депутатської групи "Європейський вибір": — Коли у лютому голосували за обрання Михайла Кириллова, я виступав проти. Я тоді одразу сказав, що у нього недостатньо досвіду. Потрібно було обирати людину, яка пройшла по мажоритарному округу, тобто була підтримана людьми, яка має досвід роботи в органах виконавчої влади, досвід підприємництва. Півроку було достатньо, щоб реалізувати себе на посаді. Якщо цього часу було замало, то вже й людина не реалізує себе. На посаді голови обласної ради має бути той, хто вміє консолідувати навколо себе людей, вміє домовлятися, прислухатися до інших думок. Ви подивіться, які зараз відносини ОДА та обласної ради. Я, коли був головою ОДА, ходив до депутатів, у кожну фракцію, домовлявся. Головою обласної ради повинен бути професіонал, і в обласній раді є чимало достойних кандидатур. Той же Роман Василишин, наприклад. Юрій Богданович, голова фракції "Батьківщина": — Фракція негативно ставиться до того, що Михайло Кириллов обрав собі заступником Олександра Данильчука. Кириллов спершу зробив кілька кроків назустріч Майдану, а потім відступив, обравши таких заступників. Але в іншому Михайло Кириллов — нормальний голова, нічого поганого не зробив, рішення його мені подобаються. Я не готовий голосувати за відставку Кириллова. Хоча у кожній фракції, яка підтримувала Майдан, є по кілька людей, достойних бути головою обласної ради.