У професійному футболі існує правило «матч відбудеться за будь-якої погоди». У професійній музиці, мабуть, також є щось подібне, оскільки непереборне бажання музиканта пограти просто неба навіть для кількох десятків слухачів сильніше за будь-які примхи погоди. Принаймні для музикантів гурту «Країна У», які у вівторок, якраз на свято Петра і Павла, зіграли вже традиційний для себе вуличний концерт.
П’ять років тому лідер команди Павло Дука запропонував власнику бару «Політон-2», що поблизу Будинку одягу, організувати концерт прямо на вулиці. Зважаючи на те, що «жива» музика для міста — рідкість, ідею підтримали й вона успішно втілилася у життя. Кожного року на свято біля кафе виставляють апаратуру, виносять додаткові столики і декілька годин «Країна У» «лабає» живий хард-джаз рок, лірику, джазову класику і т.д. Хоча простому смертному назва гурту може абсолютно нічого не сказати, його учасників — Павла Дуку, Олександра Заходякіна, Володимира Кардаша, Валерія Кошина, до яких нещодавно приєднався молодий ударник Сергій Гуляк, місцева інтелігенція знає та поважає. І ходить на концерти. Очевидно, такої інтелігенції у нас не дуже багато, оскільки гурт при всій своїй музичній професійності не може зібрати повного залу, як це було на травневому сольному концерті в драмтеатрі, натомість вільних місць у «Політоні» ніколи не залишається. Радійної популярності колективу не бачити ніколи — музиканти не лише не мають грошей для саморозкрутки, вони навряд чи змогли б працювати із професійним продюсером, якби такий знайшовся. Стовп команди — Павло Дука, знаний в музичних колах вокаліст та гітарист, який має свій, далекий від форматів шоу-бізнесу смак (у більшості — народна класика у джазово-блюзовій обробці), і змусити його грати щось не те, мабуть, неможливо. Тому ця музика приречена в нинішній ситуації мати клубний статус і не виходити за межі невеликих кафе чи інших закладів. Там, де за кухлем пива чи філіжанкою кави можуть зібратися люди невипадкові, а шанувальники, друзі, колеги по музичному цеху. Такі люди зібралися й у вівторок. Музиканти не пошкодували грошей на солідну апаратуру та світло, але затягнули із початком — замість сьомої концерт почався о восьмій, кажуть, чекали, поки почне сутеніти, щоб було цікавіше. Перша частина виступу — якраз ті обробки народних пісень («Ніч яка місячна», «Гуцулка Ксеня», «Місяць на небі» і т.д.). У перерві почав накрапати дощик, який ближче до завершення перетворився на нормальний дощ. Апаратурі це було не страшно, а музикантам, які мають можливість виступати не так вже й часто, тим більше. А тому вони продовжували грати, спочатку інструментальну джазові та блюзові композиції, а потім — авторські композиції. Закінчилось все всезагальним щастям і пляшкою шампанського від вдячних слухачів.
