Будівництво та ремонт доріг є дуже вигідною справою. Особливо, коли будують за бюджетні гроші. Вивезти кілька вагонів щебеню та каністру пального з такого об’єкта на своє, приватне будівництво, не становить проблеми. І хоча використання бюджетних коштів перевіряють усілякі комісії з державних установ, але це формально. Головне — вміти домовлятися і підтримувати потрібні зв’язки. Саме від цих здібностей залежить кількість перевезених з одного будівництва на інше матеріалів. У таких випадках злодії злодіями не називаються.
Два роки тому, в серпні 2002 року, на Радивилівську об’їзну дорогу з’їхалося чимало чиновників місцевого та державного рівня. Нагода була неабияка: урочисте відкриття 9-кілометрового відрізку шляху, який будували цілих десять років. Щоб дорогу нарешті завершити і не глумитися більше над чиновницькими авто, у неї «заасфальтували» 42 мільйони гривень з державного бюджету. Практично одразу після закінчення стало очевидним, що якась частина із державних мільйонів пішла на спорудження інших об’єктів. Яка саме — з’ясовують і досі. Того ж 2002 року ГоловКРУ дало доручення підлеглим у нашій області зробити перевірку, яка й встановила перевитрату матеріалів на суму 1-1,5 тисячі гривень. Злочину в цьому не вбачили. Такі розбіжності у будівельних організаціях бувають часто і перекривають їх природними втратами та недовкладанням у вагони, які, виходить, при одержанні вантажу не перевіряють. До речі, на таку суму вийде 2-3 вагони дрібного щебеню. Показово, що того ж року об’їзну навколо Радивилова висунули на конкурс Держкомбуду як одну з кращих доріг країни за всіма ознаками: якість, надійність, розмітка, безпечність руху тощо. Щоб переконатися у тому, що асфальт покладено за всіма вимогами, робили спеціальні шурфи. Звичайно, що перевитрат щебеню, від чого дорога мала б бути товщою, дослідники якості не виявили. Результатом скрупульозних досліджень таки стало одержання на об’їзну диплома Держкомбуду як кращої дороги в Україні 2002 року. Але міліція та Служба безпеки мали інші цифри щодо перевитрат, які відрізняються від виявлених раніше разів у 25 (неважко уявити, на скільки збільшився б состав з перевитраченими вагонами щебеню та цистернами пально-мастильних матеріалів). На початку 2003 року звільнили з посади начальника дільниці №2 «Рівнеавтошляхбуду», однієї з організацій, які будували дорогу. Працівники дільниці кажуть, що причиною звільнення була велика нестача, керівництво — що нестача була, але звільнили начальника за те, що він… не працював і його важко було розшукати у робочий час. На думку теперішнього начальника дільниці Петра Лихача, який давно працює в цій організації, його попередника звільнили саме за розтрату, оскільки звіт про витрати матеріалів тепер складає начальник дільниці, а отже, він є матеріально відповідальною особою. Нестачу виявила щорічна ревізія, і сума буцімто була ще більшою, ніж нашукали правоохоронці. У травні цього року Дубенська міжрайонна прокуратура порушила кримінальну справу за фактом привласнення чи розтрати службовими особами чужого майна у великих розмірах шляхом зловживання своїм становищем. Якщо б справа дійшла до суду, то покарання за цією статтею передбачає позбавлення цих осіб волі на строк від 5 до 8 років. За радянських часів такий злочин карався ще суворіше. Колишнього начальника дільниці розшукати не вдалося, колеги кажуть, що й самі його більше не бачили й не знають, де він зараз мешкає, бо свою хату нібито продав. Тим часом ні обласне контрольно-ревізійне управління, ні прокуратура, яка усе ще чекає висновків першої про масштаби привласнення, не бачать поки що конкретного приводу для сум’яття. Деякі чиновники відверто кажуть, якщо у справі є прізвища відомих посадових осіб, то вона не набуде розголосу. А тому й судової перспективи може не мати: навіть якщо виявиться, що будматеріалів привласнено на суму близько 27 тисяч гривень, як зараз підозрюють, то на тлі освоєних 42 мільйонів величина привласнення (чи розкрадання) наших функціонерів не вражає. Вони переводять розмову в інше русло, кажуть, що дорога дуже хороша, а вимірювати можна й по-іншому: «завислі» вагони — це якихось 5 метрів. Хіба за таке у тюрму садити?..
