Дюнкерк

Складно писати відгук на фільм про війну, коли у твоїй країні вона триває вже четвертий рік. Хоча і йдеться у стрічці про Другу світову, все одно десь на задвірках свідомості існує той факт, що це все бутафорія, а за тисячу кілометрів, на іншому кінці країни, реальні солдати щодня отримують поранення, контузії або ж втрачають життя.

Та цей фільм не про смерть. Чотириста тисяч солдат союзних військ затиснуті на березі Атлантичного океану в місті Дюнкерк (Франція) і чекають на евакуацію до Британії. Це був 1940 рік, німці прорвали лінію Мажино і продовжують йти катком Європою. В основу сюжету покладена історія реальної військової операції, що додає цікавості перед переглядом. А на початку стрічки один із героїв каже, що зможуть евакуювати тільки 45 тисяч солдат, тому нерви глядачів починають натягуватися, як струни, ще з перших епізодів. Команда, що працювала над створенням фільму, зробила усе, щоб глядач максимально занурився в атмосферу того часу. Наприклад, під час зйомок епізоду, де війська були затиснені на пляжі, використали 1400 акторів! Для зйомок повітряних баталій були залучені справжні літаки тих часів, їх довелося розшукати для зйомок у приватних колекціях та музеях. Режисер Крістофер Нолан вирішив використати мінімум комп’ютерної анімації, що, з одного боку, поставило перед знімальною командою багато складних завдань, а з іншого – зробило стрічку надзвичайно реалістичною, особливо при перегляді у кінотеатрі. Гіршим за смерть є тільки її очікування. Величезні черги людей, що чекають на евакуацію, авіанальоти Люфтваффе із характерними сиренами, які бомбардуть беззахисних солдатів, та навіть кораблі із пораненими – усе це створює відчуття приреченості. Кілька солдатів, які шукають, як вибратися із пастки додому, уособлюють одну із сюжетних ліній, а саме лінію подій на землі. Також є лінія «повітря», у якій англійські та нацистські повітряні сили б’ються не на життя, а на смерть. Третю сюжетну лінію – «води» - розкриває крихітне судно, що пливе на порятунок солдатів. Під час реальної операції близько семисот невеликих британських цивільних суден на прохання уряду Об’єднаного Королівства вирушило на порятунок солдат. У фільмі небагато діалогів. Вони й не потрібні, адже всі герої мають свою чітку ціль – врятуватися чи врятувати. Але завдяки мовчазному очікуванню режисеру фільму вдалося підсилити тривогу, адже людина, яка мовчить і чекає, інтригує найбільше. Також відсутні історичні діячі, наприклад, Черчилль, та практично немає німецьких солдатів – тільки тут і зараз, коли сплелися долі сотень тисяч людей. Ця картина має кілька важливих посилів, наприклад, такий, що від війни не сховатися. Але якщо ви не чули про цю операцію, то я не буду розкривати фінал та ідею стрічки. На мою думку, фільм варто переглянути лише тому, що він дозволяє відчути, що таке війна. Війна, де Є тільки чорне і біле, порятунок або смерть. І соломинка надії, віри або обов’язку, за які хапаються герої стрічки.