Замість квитка на проїзд, який часто водії "забувають" дати пасажиру в обмін на гроші, — спеціальні картки, що продаються в терміналах самообслуговування, на дорогах міста — сучасні тролейбуси з відеоспостереженням та системою знімання грошей за проїзд з карток, на зупинках громадського транспорту — електронні табло з інформацією про час прибуття транспортного засобу. Це все могло стати реальністю у Рівному уже в цьому році, якби не міська влада, а точніше, її недалекоглядність,тупість і черепашача швидкість у прийнятті рішень.
Роман Денисюк
Через високий курс долара корейська фірма MST Global уже не хоче запроваджувати у Рівному революційний проект модернізації руху громадського транспорту. Цей проект пропонували нашій міській владі ще у червні позаторік. І гроші на нього давали — 15 млн. доларів (9 млн. на закупівлю нового транспорту, 6 млн. — на обладнання).
Електронним квитком від МST Global користуються вже 18 років у корейській столиці Сеулі. Діє така система і в метро у Вашингтоні, у багатьох європейських містах, а віднедавна і в Мінську. В жодному місті України ще немає такої системи єдиного електронного квитка. І Рівне могло стати першим у застосуванні такої інновації. В Києві та Львові такі варіанти модернізації тільки розглядають.
Для впровадження задуманого було все необхідне: інвестор, описаний план, що вже має приклад реалізації в іншому місті, експерти, місцеві спеціалісти, які готові реалізувати проект, підтримка громадян. Але довго бракувало політичної волі міського голови.
Не виключено, що проект був насамперед невигідний перевізникам (у місті наразі працює 93 приватних перевізники та 10 невеличких фірм), які теж зробили усе можливе для того, щоб процес затягнувся — ініціювали ґрунтовну перевірку корейської фірми, детально публічно прораховували усі плюси і мінуси. Ясно одне, що саме влада міста дуже довго приймала рішення про те, чи підтримувати цей проект. І тільки наприкінці минулого року визначилася. Можливо, міський голова порахував нарешті свою власну вигоду та участь?
Доки міська влада приймала рішення, вагатись почали вже корейці. Не сподобалося їм стрімке зростання курсу долара у нашій державі. Адже якщо раніше вартість проїзду в "маршрутках" Рівного у переведенні на долари становила 30 центів, то тепер — лише 12. Кошти інвестор планував повернути собі протягом кількох років (попередньо називались терміни у 6-15 років) і, звичайно, заробити. Інакше — навіщо йому це все було?
Але тепер перспектива впровадження електронного квитка щезає на очах. Корейці написали уже другий лист міській владі про те, що економічна ситуація в Україні складається таким чином, що вони просять поради, що робити далі. Адже коли вони звернулися з пропозицією до нас, долар був по 8 гривень. Вони готові були реалізовувати проект ще при курсі до 15 гривень. Але по 25 гривень вони вже це робити не хочуть.
Тепер Володимир Хомко бідкається:
— Їхня ідея просто "здувається". І це дуже прикро. Бо ми планували не просто електронний квиток запровадити, а й за їхні гроші купити для міста автобуси і восени вже не оголошувати тендери на здійснення перевезень "маршрутками". Але навіть якби нам дали безкоштовно автобуси, ми б їх не змогли запустити, бо вони не зароблять на себе.
Ну що ж тут казати? Очевидно, що інвестори шукатимуть інше місто, де більш зацікавлені у розвитку транспортної інфраструктури. А з таким підходом міської влади до інвестицій хтозна чи прийдуть в місто інвестори взагалі. Інколи успішні рішення вимагають політичної волі, сміливості, всебічної обізнаності, швидкості прийняття рішень. Але, на жаль, жодними з цих якостей Володимир Хомко не володіє. Ризикнути стати місту прогресивнішим, інноваційнішим міський голова просто не дозволив!
А світовий досвід показує, що якісний громадський транспорт може бути або за умови, що всі перевезення контролюються одним перевізником (бажано комунальним), або якщо їх більше, то за допомогою системи єдиного електронного квитка. Альтернативи немає. Тож не варто вигадувати причини для відтягування процесу, а вибрати той варіант, що найбільш ефективно працюватиме і підходить саме нашому місту і нашим рівням доходів. І це мають ініціювати не приватні інвестори, а міська влада, яка насамперед має бути зацікавлена в якісному громадському транспорті, а не в тому хаосі, що є зараз і від якого страждають як звичайні мешканці, так і водії тих же маршруток, і навіть деякі перевізники, але тільки не ті, хто сидить на "рибних маршрутах".
