Екстремальна плавка

1417 0

Ми у соцмережах:

Тривала суперечка навколо ЗАТ «Рівенський ливарний завод», стратегічно важливого підприємства не лише області, але й всієї держави (єдине, яке виробляє відливи з сірого та надміцного чавуну в Україні), після кволого перебігу у залах низки судів досягла кульмінації. Наймані працівники та адміністрація привселюдно оголосили про своє небажання підпорядковуватись законним власникам товариства — акціонерам, заявляючи, що дбають про збереження досягнутих успіхів на підприємстві, його подальший розвиток. Акціонери також доводять, що не байдужі до долі ЗАТ «Рівенський ливарний завод» і аж ніяк не прагнуть його розвалити. Чому ж у такому випадку дійшло до різкого протистояння, які його справжні передумови і хто кому має поступитись?

Збори трудового колективу ЗАТ «Рівенський ливарний завод», які відбулися минулого тижня у «червоному куточку» інженерно-побутового корпусу товариства у селі Городок під Рівним, проходили вже за призабутим сценарієм, притаманним часам СРСР. Тобто прискіплива перевірка запрошень і видача тимчасових перепусток при вході, а в залі — одностайна підтримка позиції адміністрації підприємства і схвалення зініційованих нею ж рішень. Можливо, це лише суб’єктивний погляд з боку, але надто вже різали слух практично дослівні виступи «з народу» і впадала у вічі диригентська роль генерального директора ЗАТ «РЛЗ» Валерія Канського, який раз у раз то супроводжував виступи працівників підприємства схвальними кивками головою, то підправляв їх лаконічно-наказовим: «Говори по-суті!». Насправді ж, за офіційною версією, збори мали за мету обговорити ситуацію, яка склалася на підприємстві у зв’язку з «намаганням окремих акціонерів здійснити зміну керівного складу Дирекції ЗАТ «РЛЗ». А «по-суті» — висловити незгоду з рішенням загальним зборів акціонерів товариства від 5 вересня на місце Валерія Канського призначити Валерія Марчука, колишнього директора ДП «Графлітмаш» ВАТ «РЗТА», на базі якого свого часу було створено ЗАТ «Рівенський ливарний завод». Відтак, цілком прогнозовано, працівники Рівенського ливарного заводу висловили підтримку Валерію Канському і похвалили його як вмілого директора. Натомість Валерію Марчуку оголосили недовіру, бо, мовляв, під час його колишнього керівництва підприємство занепадало, працівникам не виплачували зарплатню. Колективне звернення про це та про своє невизнання рішення зборів акціонерів і наказів новопризначеного генерального директора товариства його працівники вирішили направити у численні установи, представникам влади. Валерій Канський у своїй промові не пожалкував переконливих епітетів і статистичних цифр, щоб образно змалювати, як завод зароджувався, в якій критичній ситуації згодом опинився і як, за його ж керівництва, зумів з неї вийти і поступово досягти динамічного розквіту, наголошуючи, що, зокрема, середня заробітня плата на підприємстві вже становить півтори тисячі гривень. Розповів директор працівникам і про те, як тяжко йому сьогодні працювати, як доводиться відбиватися від «позорних» заяв у суди та їхніх неправомірних рішень, потерпати через законодавство, яке дозволяє кожному з акціонерів, який володіє понад десятьма відсотками акцій товариства, зініціювати скликання загальних зборів акціонерів. Щодо причин конфлікту навколо ЗАТ «РЛЗ» Валерій Канський заявив: — Акціонери, для яких гроші понад усе, висунули вимогу — щомісяця перераховувати їм сотні тисяч гривень. Звісно, я на таке піти не міг, бо це зумовило б занепад підприємства, його цілковитий крах, розвал, безробіття для всіх вас. Тому акціонери і вирішили на моє місце поставити людину, яка б виконувала їхню волю. Валерія Марчука, на відміну від Канського, працівники слухати не захотіли. Через галас у залі й постійні репліки він не зміг бодай коротко навести аргументи на свою користь і не отримав відповіді на резонне зауваження, чому було не запросити на збори акціонерів, щоб вони пояснили свої дії, поділилися планами щодо майбутнього підприємства і відповіли на всі запитання, які хвилюють колектив. Втім, що саме хотів сказати робітникам Валерій Марчук, відомо з його коментаря журналісту «РВ»: — Пригадайте самі, в 1997-1999 роки, коли я керував ливарним виробництвом ВАТ «РЗТА», криза була у всій промисловості країни, і скільки ми знаємо більших і потужніших заводів, які взагалі зупинялися і гинули? Тому відповідальність за спад виробництва і невиплату зарплат на нашому заводі немає сенсу перекладати на плечі однієї особи. Головне, що завод вистояв, почав нормально працювати й розвиватися. Тому, звісно, нині моя мета — продовження всіх позитивних починань і усунення недоліків у роботі колишнього керівництва. Гадаю, що своєю роботою скоро доведу необґрунтованість критики у мій бік. Акціонери ЗАТ «РЛЗ», які володіють 75 % акцій товариства, також не відмовляються від відкритого діалогу. Вони готові пояснити свою позицію і шкодують, що дирекція заводу не запросила їх на збори трудового колективу. Розповідає Ілля Кошкін, голова Спостережної ради ЗАТ «Рівенський ливарний завод» і директор одного з акціонерів товариства — фірми «Восток»: — На початку року Спостережна рада ЗАТ «РЛЗ» виявила факти фінансових махінацій керівництва заводу, в зв’язку з чим директор Канський отримав догану і був притягнутий до матеріальної відповідальності. Але замість того, щоб виправитися, пан Канський перестав виконувати рішення Спостережної ради, допускати акціонерів, членів ревізійної комісії й Ради директорів на підприємство і надавати їм звіти про діяльність. Крім того, він вступив у змову з колишнім керівництвом ВАТ «Лізингова компанія «Украгромашінвест» (проти якого порушено декілька кримінальних справ через незаконний продаж державних акцій) і окремими рівненськими суддями. Мета змови — не допустити відсторонення Канського з посади гендиректора «РЛЗ». Ми думаємо, що колишні менеджери ЛК «УАМІ» не без власного інтересу взялися за його захист. Один з вищевказаних керівників ЛК «УАМІ», Андрій Максимішин (дрібний акціонер ЗАТ «РЛЗ») затіяв низку надуманих судових процесів, в яких судді рівенських районного і господарського судів (Л.В. Остапчук, В.В.Коломис) забороняють проводити збори акціонерів, перереєструвати акції, обмежуютьдіяльність Спостережної ради ЗАТ «РЛЗ». Розумієте, ці позови і заборони можна порівняти з ситуацією, якби Іванов вкрав у Сидорова гаманець, а Сидоро, як постраждалий, пішов до суду, і суддя, до розгляду справи по суті, заборонив би обіг грошей в країні. Думаю, тут ясно, що суд -лише слухняне знаряддя несумлінних акціонерів і пана Канського. Тому акціонери, які тричі не змогли провести збори в Рівному через дії «Канського і К», 5 вересня скликали позачергові збори в Харкові і переобрали всі органи правління ЗАТ «Рівенський ливарний завод». Ці збори визнані легітимними. З приводу ж «балачок» пана Канського про нібито вимагання акціонерами сотень тисяч гривень, виникає думка, що саме він і знає долю цих грошей, а тепер намагається уникнути відповідальності. А вислови про те, що акціонери прагнуть розвалити підприємство, взагалі незрозумілі. Ми пишаємося заводом, яким він є сьогодні. І в цьому бачимо свою головну заслугу, бо все, що відбувалося на заводі, відбувалося в межах та завдяки стратегії, що була розроблена акціонерами. І навіть необізнаному з діяльністю акціонерних товариств зрозуміло, що додатковий випуск акцій — це приплив грошей на завод. Тому акціонери, які в такий спосіб вкладали і вкладають величезні гроші в його розвиток і до сьогодні не отримують дивіденди, залишаючи кошти на підприємстві, навряд чи збираються його розвалювати. Що ж до зборів трудового колективу ЗАТ «РЛЗ». В акціонерних товариствах вони взагалі можуть проводитися лише з питань, пов’язаних з підписанням колективного трудового договору. А тут директор Канський дезінформував людей і спробував виставити з них живий щит проти «злодіїв»-акціонерів у добрих традиціях примусово-добровільних радянських партійних зборів. Більше того, 2 жовтня у пана Канського взагалі закінчився контракт. Тому він без жодних законних підстав намагається займати посаду директора і розпоряджатися майном заводу. І про це я, як голова Спостережної ради, повідомив відповідні державні установи, банки та прокуратуру. Загальновідомо, що підприємство динамічно розвивається тоді, коли існує баланс інтересів його трудового колективу, менеджменту, акціонерів і держави. На «РЛЗ» це нині не так. І зараз ми повертаємо цей баланс, діючи виключно в межах закону. І на закінчення. Конфліктна ситуація навколо ЗАТ «РЛЗ», що цілком закономірно, не пройшла повз увагу влади. Так, на зборах колективу товариства побував в. о. голови Рівенської райдержадміністрації Сергій Подолін, а керівництво обласної адміністрації вже зустрічалося для обговорення ситуації з одним з основних акціонерів товариства. Володимир Новак, заступник голови Рівенської ОДА з питань у сфері промисловості і житлово-комунального господарства: — Ми задоволені тим, як розвивається підприємство, задоволені, що воно у рік випускає продукції на 60 мільйонів гривень, не має заборгованостей з жодних платежіж, виплати заробітної плати. І, звісно, ми за те, щоб такий стан справ не погіршився, щоб ситуація на заводі залишалася стабільною. Але втручатися у його внутрішні справи, вдаватися до якогось силового тиску влада не може. Ми можемо лише звернутися до акціонерів зі своїми рекомендаціями, і ми це зробили. А саме, висловили думку, що, можливо, не варто замість Канського призначати іншого директора заводу, бо він може бути кращим, а може бути і гіршим. А це вже ризик. Втім, у товариства є власники — акціонери, їм і вирішувати як буде краще. А хто з ними не згодний, вправі доводити свою правоту. Єдине, що всі конфлікти і суперечки повинні вирішуватися у рамках правового поля.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також