Апеляційний суд Рівенщини розпочав чергове слухання справи колишнього капітана міліції Валерія Мельника. Події, які відбулися чотири роки тому одного серпневого вечора поблизу сільського клубу в Хорові, й досі не знайшли належної оцінки — на цьому наполягає і обвинувачений Мельник, і потерпілі, і прокуратура.
— Напередодні трагічної події в Хорові відбулася бійка між місцевими жителями та орендарями сільського клубу з Квасилова, — пригадує Валерій Мельник, який побував у редакції «РВ». — Наступного дня квасилівці взяли підкріплення і приїхали на «розборки». Один з потерпілих хорівчан викликав міліцію, і у складі оперативної групи я прибув у село. Зі мною також був і працівник ДАІ Іван Бонь, оскільки ми отримали інформацію про те, що порушники громадського порядку прибули на автомобілях. Біля клубу я побачив групу молодиків, озброєних штахетами та ланцюгами. На мою вимогу кинути штахетину молодики зреагували, лише один з них, пізніше з’ясувалося, що це був Федькевич, палку не кинув. Я витягнув пістолет і привів його в бойову готовність, тобто послав патрон у патронник. Федькевич замахнувся, я здійснив захват його ззаду, тримаючи пістолет у вільній руці. Коли порушник шарпонувся, рука інстинктивно стиснулася і відбувся постріл. Прострелений Федькевич кинувся навтьоки, а поряд впав із вогнепальним пораненням Володимир Бонь. Коли ми привезли його в лікарню, він помер. У цілому розказане Мельником підтверджують наявні у слідства документи, однак спочатку Острозький місцевий суд визнав Валерія винним у перевищенні службових повноважень і засудив до шести з половиною років позбавлення волі та сплати на користь потерпілих 800 гривень матеріальної шкоди і 50 тис. гривень моральної (25 тис. грн. вдові та 25 тис. грн. батькам). Його взяли під варту в залі суду. Після подання апеляції справу розглядав Здолбунівський суд, який визнав, що колишній капітан скоїв вбивство з необережності і, застосувавши амністію, звільнив Мельника з-під варти в залі суду. Варто додати, що судовий процес тривав три роки, два з яких колишній капітан провів у слідчому ізоляторі, де навіть на знак протесту оголошував голодування. Рішення Здолбунівського суду не задовольнило усі сторони справи — прокуратура, наприклад, продовжує відстоювати версію про перевищення службових повноважень, яке призвело до тяжких наслідків — смерті колеги Мельника та поранення Федькевича. — Ми наполягаємо залишити в силі попереднє рішення Острозького суду, — розповів кореспонденту «РВ» Іван Федосійович Бонь, батько вбитого міліціонера. — Нехай Мельник відсидить своє сповна. Щодо відшкодування моральної шкоди, то мені особисто смерть сина ніякими грошима не компенсувати, просто хотілося б, щоб за Мельником день у день ходили судові виконавці й нагадували йому про скоєне. А якщо вдасться їм стягнути з нього якісь гроші, то я радше віддам їх дитсадку, в якому зараз виховуються осиротілі діти мого сина. Колишній капітан зараз працює за своїм першим фахом — інженером-механіком, та йому спокою не дає судимість. Тому і Мельник вимагає перегляду рішення Здолбунівського суду. — Працювати в правоохоронних органах я більше не буду, — каже Валерій. — Але це справа принципу. Я себе винним не визнаю, тим більше, що у мене є докази фальсифікації деяких документів слідства. Я не міг застрелити свого колегу, куля не могла так зрикошетити. Можливо, був ще й інший постріл.
