14 лютого у російському Сочі двоє рівнянок — Ольга Полюк та Анастасія Новосад — захищатимуть честь України на зимових Олімпійських іграх. Таким чином, ці Ігри стануть вже п'ятими поспіль, в яких братимуть участь рівненські літаючі лижниці, і це попри те, що на Рівненщині спеціалізованої бази для розвитку фрістайлу немає. Як же зародилася лижна акробатика у нашому краї і які перспективи її розвитку — ми попросили розповісти заслуженого тренера України Галину Досову.
— У 1993 році до мене від імені міністерства звернувся головний тренер збірної України з пропозицією відкрити на базі Рівненської ДЮСШ №1 відділення лижної акробатики. Я тоді була тренером зі спортивної гімнастики, і порадившись зі своїми гімнастами, погодилась. Умови тоді були нульові. Але за підтримки тодішнього начальника обласного управління фізкультури та спорту Мирослава Дутчака, товариства "Колос", керівника місцевого Руху Василя Червонія, який допомагав фінансово, почали розвивати цей вид спорту. І вже незабаром, у 1998 році, Тетяна Козаченко, Олена Юнчик, а також тернополянин Юрій Стецько поїхали представляти нашу область на Олімпіаді в Нагано. Головною надією була Козаченко, яка за рік до цього стала сьомою на чемпіонаті світу. Хвилювання тоді було дуже велике. Сподівалися на високий результат, але який саме — складно було спрогнозувати, адже один невдалий стрибок усе може перекреслити. Зрештою, зважаючи на конкуренцію, були раді, коли Таня стала четвертою, адже вона у свої 17 років була наймолодшою фрістайлісткою, яка виступала на Олімпіаді. Юнчик тоді посіла десяте місце. На жаль, фрістайл травматичний вид спорту, і саме через травму на Іграх у Солт-Лейк-Сіті Козаченко стала лише дев'ятнадцятою. Тоді ж через непорозуміння з керівництвом Міністерства спорту я разом зі своїм вихованцем Антоном Кушніром поїхала до Білорусі. — Антон так і залишився виступати у Білорусі, ви ж повернулися, не шкодуєте про своє рішення? — Так, через три роки я повернулася в Україну, де очолила збірну. На жаль, час минув. Рівень команди став зовсім не той, хоча й нині ми готуємо учасників Олімпійських ігор. А за Антона я рада. Звісно, можна багато про що шкодувати, але він був і залишається моїм вихованцем. — Які перспективи у наших спортсменів у Сочі і, загалом, які перспективи в українського фрістайлу? — Жодних прогнозів щодо Сочі робити не буду. А загалом ситуація така: фінансування немає, їздимо в борг, максимально скорочуємо кількість тренувальних днів. А все це не сприяє результату.
