Все геніальне — просто. Одна проблема — генії, тобто люди, здатні ухвалювати геніальні рішення, далеко не завжди народжуються саме там і саме тоді, де і коли їхні думки найбільш доречні та своєчасні! Лише уявіть, чим би завершилася друга світова війна, якби німці додумались познімати зі своїх доріг позначки з надписом «Берлін».
Тоді наступ союзників точно б не мав успіху — радянські, британські та американські війська блукали б, мов сліпі, просторами Померанії, Саксонії, Баварії, Вестфалії, Пруссії та інших німецьких земель, дарма шукаючи столицю, яка після зняття дорожніх вказівників стала таємничою та недоступною для ворогів! Або ще раніше це могли зробити французи, знявши вказівник «Париж» під час наступу німців, і ті тоді точно посунули б кудись до Італії, так і не знайшовши французької столиці. Можу навести ще із сотню прикладів, коли просте і геніальне рішення познімати дорожні знаки могло би повернути хід світової історії. І не кажіть, що це дурниці, не нагадуйте, що навіть у часи древніх римлян, тобто дві тисячі років тому, у полководців були карти місцевості, згідно з якими вони йшли у наступ чи здійснювали ще які маневри. Не нагадуйте також руських князів, які ходили походами на половців, хазарів, печенігів, а також інших руських князів, коли тих дорожніх знаків не існувало взагалі. І якось знаходили і Київ, і Чернігів, і Володимир, хоча вони були у сотні разів менші, аніж тепер. Тепер не те — нині у кожної першокласниці у кишені телефон із навігатором, який вказує її геолокацію з точністю до міліметра і не дасть заблукати. Але першокласниця все одно може заблукати, але лише за умови, що вона повна дура, що теж, погодьтеся, трапляється не лише з першокласницями. А що вже казати про військо кацапів, які всі поголовно дебіли, починаючи з путіна, а тому без знака на стовпі не здатні дійти від села до села. Щоправда, ці дебіли примудряються запускати ракети з відстані у півтори тисячі кілометрів, які вражають цілі на нашій території і про які нас попереджають щоденні повітряні тривоги. Коротше, якийсь геній у надрах нашої незламної влади додумався з переляку познімати усі дорожні знаки, аби ворог не здогадався, куди він потрапив. Ламати — не будувати! За один день усюди — від дніпровських степів до поліських боліт, від карпатських гір до подільських пагорбів — усе було знято. Зникли не лише металеві вказівники на стовпах і стовпчиках — зі стаціонарних архітектурних форм, які художньо сповіщали водіїв про те, що вони заїхали у таке-то місто, старанно повидовбували усі літери. Щоб ніхто не здогадався! Повний ідіотизм такого рішення був очевидний одразу, але у гарячці перших днів війни на це не звернули уваги — нехай буде! Не берусь стверджувати, чи вплинула відсутність дорожніх вказівників на перебіг боїв. Можливо, і справді якийсь ворожий танкіст заїхав був не туди, хоча навіть останньому салабону в армії відомо, що війська ніколи не рухаються за дорожніми знаками. Очевидно інше — той, хто вигадав акцію щодо знищення дорожніх знаків, в армії, скоріше за все, не служив, а всі відомості про війну черпав із російських серіалів. Ну така вже нині освіта у сорокарічних! Вони не лише про війну, про все інше теж лише із тих серіалів і знають. Останнім часом становище ніби почало виправлятися — позначки про назви населених пунктів почали потроху повертатися на наші дороги. Але не на всі — у деяких місцях ці знаки вже кудись безслідно зникли. І з’являться не скоро. Або під час наступної війни, що небажано, або тоді, коли у владі поменшає бовдурів, які вважають себе геніями. Оцього б навпаки — дуже хотілося б!