Координатор з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин – так називається посада Олени Хотенко, депутатки Рівненської міської ради від «Слуги Народу». Це важка робота – як фізично, так і емоційно. Адже працювати доводиться з родичами бійців та волонтерів, які тижнями й місяцями не виходять на зв’язок
Всі ми радіємо кадрам з обміну полонених, коли наші хлопці й дівчата повертаються додому. Але цьому передує колосальна робота, яка зазвичай не потрапляє у ЗМІ та соцмережі. Перш за все українця, який зник безвісти у зоні бойових дій, треба відшукати.
Цим займається Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Він має регіональних координаторів у різних областях України. Якщо зниклий був родом з Рівненщини – звертатися треба до Олени Хотенко. Для цього є певний алгоритм дій.
«Коли людина понад три дні не виходить на зв’язок – це вже привід для дій. Перш за все варто звернутися у військову частину, де служить боєць. Бувають випадки, коли військові тижнями не мають можливості підзарядити телефон, але у військовій частині знають, що вони живі й знаходяться в певному місці», – розповідає Олена.
Якщо ж у військовій частині допускають вірогідність загибелі або взяття в полон – родичі мають звернутися до поліції, яка відкриє кримінальне впровадження. Одразу ж родичі здають зразки ДНК. Вже після цього можна звертатися до регіонального координатора.
«Звертатися можуть як близькі люди, так і родичі не першого кола. Але вони мають довести свій зв’язок зі зниклою особою, оскільки зовсім чужим людям інформації ми не надаємо», – зауважує депутатка.
Родичі мають надати максимум інформації: дату останнього дзвінка чи повідомлення, останнє відоме місцеперебування потерпілого, що він розповідав про своє становище тощо. Подати заявку можна як особисто, так і онлайн. Якщо родичі є внутрішньо переміщеними особами, зареєстрованими в Рівненській області – вони теж можуть звертатися до Олени Хотенко.
«Координатор виконує багато задач. Зокрема, допомагає родичам робити звернення до Міжнародного червоного хреста – єдиного органу, який згідно Женевської конвенції має право спілкуватися з нашим ворогом. При Уповноваженому працюють шість пошукових груп у прифронтових областях. Також ми активно моніторимо російські ресурси, передусім телеграм-канали, на яких викладають інформацію про полонених», – пояснює координаторка.
Родичам зниклих безвісти Олена дає дві поради: не вірити шахраям, які пропонують відшукати людину за гроші, а головне – не втрачати надію.
«Зовні може здатися, що ми нічого не робимо для пошуку людей, для обміну полонених. Насправді ж робота не припиняється, просто зі зрозумілих причин проводиться в режимі тиші», – каже депутатка.
Робота Олени Хотенко, як і всього регіонального центру з координації пошуку зниклих людей, здійснюється на громадських засадах – співробітники не отримують за це зарплату. Але вони все одно прикладають максимум зусиль, й іноді досягають неймовірних результатів. Олена згадує випадок, коли за усіма даними людина в розшуку не мала шансів вижити, але у підсумку таки знайшлася живою.
«Були свідчення від побратимів про дуже потужні артилерійські атаки. Після деокупації на місці подій було фактично випалене поле. Проте родичі не здавалися, шукали по госпіталях, по російських медіа, серед побратимів. Аж раптом на одному відео промайнуло схоже обличчя – з’явилася надія. Зрештою на російському телеграм-каналі з’явилося відео допиту українського полоненого, де він називає ім’я. Родичі ледве впізнали його, такий він був худий і втомлений», – розповідає Олена.
Гаряча лінія уповноваженого з питань пошуку зниклих безвісти за особливих обставин – 0 800 339 247
